Бер 17

Огляд основних положень Закону України «Про запобігання корупції»

2. Суб’єктами, на яких поширюються дія цього Закону, крім осіб, уповноважених на виконання функцій держави, є також посадові особи юридичних осіб публічного права, особи, які надають публічні послуги; особи, які обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків,

або спеціально уповноважені на виконання таких обов’язків у юридичних особах приватного права - у випадках, передбачених цим Законом (пункт 2 частини першої статті 3). Ці особи для цілей Закону прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

 

 

3. Закон передбачає створення Національного агентства з питань запобігання корупції.

Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який забезпечує формування та реалізує державну антикорупційну політику. Національне агентство, у межах, визначених цим та іншими законами, є відповідальним перед Верховною Радою України і підконтрольним їй та підзвітний Кабінету Міністрів України.

Член Національного агентства при здійсненні своїх повноважень має право проводити перевірки з питань, які віднесено цим Законом до повноважень Національного агентства.

Рішенням Кабінету Міністрів України за поданням Національного агентства можуть створюватися територіальні органи Національного агентства, територія діяльності яких може не збігатися з адміністративно-територіальним поділом.

Повноваження Національного агентства закріплені статтею 11 Закону. До них, зокрема, належать:

- здійснення в порядку, визначеному цим Законом, контролю та перевірки декларацій осіб, проведення моніторингу способу життя осіб, уповноважених на виконання функцій держави;

- розробка типової антикорупційної програми юридичної особи;

- надання роз’яснень, методичної та консультаційної допомоги з питань застосування актів законодавства з питань етичної поведінки, запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Нормативно-правові акти Національного агентства підлягають державній реєстрації Міністерством юстиції України та включаються до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів.

 

4. Засади антикорупційної політики (Антикорупційна стратегія) визначаються Верховною Радою України. Верховна Рада України щороку не пізніше 1 червня проводить парламентські слухання з питань ситуації щодо корупції, затверджує та оприлюднює щорічну національну доповідь щодо реалізації засад антикорупційної політики. Порядок реалізації Антикорупційної стратегії визначається Законом.

Центральний орган виконавчої влади, інші державні органи приймають антикорупційні програми, які повинні передбачати:

визначення засад загальної відомчої політики щодо запобігання та протидії корупції у відповідній сфері, заходи з їх реалізації, а також з виконання антикорупційної стратегії та державної антикорупційної програми;

оцінку корупційних ризиків у діяльності органу, установи, організації, причини, що їх породжують та умови, що їм сприяють;

заходи щодо усунення виявлених корупційних ризиків, осіб, відповідальних за їх виконання, строки та необхідні ресурси;

навчання та заходи з поширення інформації щодо програм антикорупційного спрямування;

процедури щодо моніторингу, оцінки виконання та періодичного перегляду програм;

інші спрямовані на запобігання корупційним та пов’язаним з корупцією правопорушенням заходи.

5. Закон встановив обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища (ст. 22), щодо одержання подарунків (ст. 23) та заходи щодо запобігання одержанню неправомірної вигоди або подарунка (ст. 24), щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності (ст. 25), щодо спільної роботи близьких осіб (ст. 27), а також обмеження після припинення діяльності, пов’язаної з виконанням функцій держави (ст. 26).

 

6. Розділ 5 Закону передбачає порядок запобігання та врегулювання конфлікту інтересів.

Реальний конфлікт інтересів - суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об’єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень.

Потенційний конфлікт інтересів - наявність у особи приватного інтересу у сфері, в якій вона виконує свої службові чи представницькі повноваження, що може вплинути на об’єктивність чи неупередженість прийняття нею рішень, або на вчинення чи невчинення дій під час виконання зазначених повноважень. 

Безпосередній керівник особи або керівник органу, до повноважень якого належить звільнення/ініціювання звільнення з посади протягом двох робочих днів після отримання повідомлення про наявність у підлеглої йому особи реального чи потенційного конфлікту інтересів приймає рішення щодо врегулювання конфлікту інтересів, про що повідомляє відповідну особу.

У разі існування в особи сумнівів щодо наявності в неї конфлікту інтересів вона зобов’язана звернутися за роз’ясненнями до територіального органу Національного агентства. У разі якщо особа не отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона діє відповідно до вимог, передбачених у цьому розділі Закону.

Якщо особа отримала підтвердження про відсутність конфлікту інтересів, вона звільняється від відповідальності, якщо у діях, щодо яких вона зверталася за роз’ясненням пізніше було виявлено конфлікт інтересів.

Наприклад: порядок підписання розпоряджень про призначення (перерахунок) або списків на виплату пенсій, документів для виплати заробітної плати керівникові, головному бухгалтеру…

 

Відповідно до статті 33 Закону якщо усунення особи від виконання завдання, вчинення дій, прийняття рішення чи участі в його прийнятті в умовах реального чи потенційного конфлікту інтересів, обмеження її доступу до інформації чи перегляд її повноважень є неможливим та відсутні підстави для її переведення на іншу посаду або звільнення, службові повноваження здійснюються цією особою під зовнішнім контролем.

Зовнішній контроль може здійснюватися в таких формах:

1) перевірка працівником, визначеним керівником органу, підприємства, установи, організації, стану та результатів виконання особою завдання, вчинення нею дій, змісту рішень чи проектів рішень, що приймаються або розробляються особою або відповідним колегіальним органом з питань, пов’язаних із предметом конфлікту інтересів;

2) виконання особою завдання, вчинення нею дій, розгляд справ, підготовка та прийняття нею рішень у присутності визначеного керівником органу працівника;

3) участь уповноваженої особи Національного агентства в роботі колегіального органу в статусі спостерігача без права голосу.

Про здійснення зовнішнього контролю приймається рішення, у якому визначаються форма контролю, уповноважений на проведення контролю працівник, а також обов’язки особи у зв’язку із застосуванням зовнішнього контролю за виконанням нею відповідного завдання, вчиненням нею дій чи прийняття рішень.

 

7. Розділ 6 Закону присвячений правилам етичної поведінки.

Закон зобов’язує суб’єктів неухильно додержуватися вимог закону та загальновизнаних етичних норм поведінки, бути ввічливими у стосунках з громадянами, керівниками, колегами і підлеглими, діяти виключно в інтересах держави, дотримуватися політичної нейтральності.

До основних принципів та засад діяльності осіб, уповноважених на виконання функцій держави, віднесено також неупередженість, компетентність та ефективність, нерозголошення інформації та утримання від виконання незаконних рішень чи доручень.

. 

Статтею 60 Закону визначені вимоги щодо прозорості та доступу до інформації, до яких належить заборона:

1) відмовляти фізичним або юридичним особам в інформації, надання якої цим фізичним або юридичним особам передбачено законом;

2) надавати несвоєчасно, недостовірну чи не в повному обсязі інформацію, яка підлягає наданню відповідно до закону.

8. Зміни в організації фінансового контролю передбачають:

порядок подання декларації - заповнення на офіційному веб-сайті Національного агентства декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (далі - декларація), за минулий рік за формою, що визначається Національним агентством, щорічно до 1 квітня (після початку роботи системи подання та оприлюднення декларацій, про що приймається рішення Національного агентства);

 

розширення переліку відомостей декларації – подаватимуться також відомості щодо виду, характеристики нерухомого майна, дати набуття його у власність (користування), вартість майна на дату набуття у власність (користування); відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року, а також дані про усіх співвласників рухомого та нерухомого майна або про власника – якщо майно перебуває в праві користування. Також перелік включає: цінні папери, корпоративні права, нематеріальні активи, включаючи об’єкти інтелектуальної власності, що можуть бути оцінені в грошовому еквіваленті; юридичні особи, кінцевим бенефіціарним власником (контролером) яких є суб’єкт декларування або члени його сім’ї; видатки та правочини (із зазначенням даних про вид правочину, його предмет та найменування контрагента), на підставі яких у суб’єкта декларування виникає або припиняється право власності, володіння чи користування, у тому числі спільної власності, на нерухоме або рухоме майно, нематеріальні та інші активи, а також виникають фінансові зобов’язання, у разі, якщо розмір відповідного видатку перевищує 20 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року. Крім того, відомості декларації включатимуть дані про посаду чи роботу, що виконується або виконувалася за сумісництвом, найменування юридичної чи фізичної особи, в якій (яких) особа працює або працювала за сумісництвом; а також про входження суб’єкта декларування до керівних, ревізійних чи наглядових органів громадських об’єднань, благодійних організацій, саморегулівних чи самоврядних професійних об’єднань, членство в таких об’єднаннях (організаціях) із зазначенням даних відповідних об’єднань (організацій);

 

обробка та оприлюднення декларацій - подані декларації включаються до Єдиного державного реєстру, що формується та ведеться Національним агентством, має відкритий цілодобовий доступ і зберігається  упродовж всього часу виконання цією особою функцій держави, а також упродовж п’яти років після припинення виконання нею цих функцій, крім останньої декларації, яка зберігається безстроково. Не підлягають відображенню у відкритому доступі відомості щодо реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта громадянина України, місця проживання, дати народження фізичних осіб, щодо яких зазначається інформація в декларації, місцезнаходження об’єктів, які наводяться в декларації.

 

Повна перевірка декларації здійснюється протягом дев’яноста днів з дня подання декларації і полягає у з’ясуванні достовірності задекларованих відомостей, точності оцінки задекларованих активів, перевірці на наявність конфлікту інтересів та ознак незаконного збагачення.

 

додаткові заходи фінансового контролю - суб’єкт декларування зобов’язаний у десятиденний строк письмово повідомити Національне агентство  про  відкриття суб’єктом декларування або членом його сім’ї валютного рахунка в установі банку-нерезидента із зазначенням номера рахунка і місцезнаходження банку-нерезидента, а також  про отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року.

Національне агентство з питань запобігання корупції здійснює вибірковий моніторинг способу життя суб’єктів декларування, який полягає у встановленні відповідності рівня життя наявним майну і одержаним доходам. Моніторинг способу життя здійснюється  на підставі інформації, отриманої від фізичних та юридичних осіб, а також із засобів масової інформації та інших відкритих джерел інформації, яка містить відомості про невідповідність рівня життя суб’єктів декларування задекларованим ними майну і доходам.

 

9. Особи, які надають допомогу в запобіганні і протидії корупції, перебувають                   під захистом держави.

Національне агентство, а також інші державні органи, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування забезпечують умови для повідомлень їх працівниками про порушення вимог цього Закону іншою особою, зокрема через спеціальні телефонні лінії, офіційні веб-сайти, засоби електронного зв’язку.

10. За вчинення корупційних або пов’язаних з корупцією правопорушень суб’єкти цього Закону притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності у встановленому законом порядку.

 

11. Спеціальна перевірка проводиться стосовно осіб, які претендують на зайняття посад, які передбачають зайняття відповідального або особливо відповідального становища, а також посад з підвищеним корупційним ризиком, перелік яких затверджується Національним агентством, і передбачає перевірку відомостей щодо наявності судимості (її зняття, погашення), в тому числі за корупційні правопорушення, притягнення особи до адміністративної відповідальності за пов’язані з корупцією правопорушення, достовірності відомостей декларації, наявності корпоративних прав, стану здоров’я, освіти, наявності наукового ступеня, вченого звання, відношення особи до військового обов’язку, наявності допуску до державної таємниці (якщо такий допуск необхідний згідно                                з кваліфікаційними вимогами до посади, поширення на особу заборони займати відповідну посаду, передбаченої положеннями Закону України "Про очищення влади" .

 

У разі встановлення за результатами спеціальної перевірки:

розбіжностей у автобіографії та/або декларації - претенденту надається можливість надати письмове пояснення за таким фактом та/або виправити таку розбіжність;

невідповідності відомостей встановленим законодавством вимогам – посадова особа (орган) відмовляє претенденту у призначенні (обранні) на посаду;

подання підроблених документів або неправдивих відомостей - посадова особа (орган) повідомляє правоохоронні органи та відмовляє претенденту у призначенні (обранні)                         на посаду.

Розробка сайту - RED WEB DESIGN (Соловйов Михайло)