Сьогодні, 29 січня 2019 року  в Тячівській галереї  ім. Ш. Голлоші відбулася історична година до Дня пам'яті Героїв Крут :  «Квіти у полі, там де Крути…» .

---

Участь у заході взяли - представники влади та громадськості, педагоги, учнівська молодь Тячева, працівники культури та бібліотечної мережі району. 
Зокрема і в.о. голови Тячівської державної адміністрації Михайло Полажинець та керівник апарату Богдан Макусій,  начальник управління освіти, охорони здоров’я,культури, сім’ї, молоді та спорту Тячівської міської ради  Станіслав Дерен, голова громадської організації "Патріот" Василь Минзат. 
Відтак ведучі заходу Діана Шпілка та Анна Сасин коротко розповіли присутнім про те, як  101 рік тому 300 молодих захисників Української держави – студенти, курсанти та школярі у 1918 році без вагань віддали життя в ім’я волі свого народу. Юнаки – герої показали приклад мужності, відданості і незборимості духу. Їх пам'ять учасники заходу вшанували хвилиною мовчання. 
Про історичні події того часу розповіли  вихованці Центру дитячої та юнацької творчості м.Тячів. Відтак присутні переглянули  фільму «Відомі й невідомі факти про бій  під Крутами». 
Як було зазначено під час заходу, бій під Крутами ознаменував початок нової епохи національного пробудження українців. Він показує, що доля і свобода кожного українця залежить від готовності захищати інтереси України.
Прес-служба Тячівської райдержадміністрації Бій під Крутами є епізодом радянсько – української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Після  проголошенням 12 грудня у Харкові Української Радянської Республіки з Росії почала надходити допомога більшовицьким силам в Україні.
Під командуванням Антонова – Овсієнка 30 тисяч більшовиків прямували на Київ залізницею Харків – Полтава – Київ, а з північного сходу у напрямку Курськ – Бахмач – Київ наступав загін Муравйова.
У цей час у Києві розпочалося спрямоване проти Української Центральної Ради повстання на заводі «Арсенал», тому збройні сили Української Народної Республіки були перекинуті для  придушення антиукраїнського виступу.
На початку січня відбулося Віче українського студентства Київського  університету Святого Володимира і Українського Народного Університету на якому було вирішено організувати студентський Курінь Січових Стрільців.
Молодь Києва щиро відгукнулася на заклик організаційного комітету і в другій половині січня до її лав було записано 300 чоловік.
Нерівний бій тривав 5 годин, майже весь Студентський Курінь було знищено. У полон до більшовиків потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків.
Наступного дня  їх, побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зріклися України. Один із гімназистів, учень 7-го класу Григорій Пипський, заспівав “Ще не вмерла Україна ..” і  його підтримали інші полонені. Та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.
Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с. Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.