• Новини / Суспільство

    ТЕЗИ ПРО ПРАВОСВІДОМІСТЬ ГРОМАДЯН ЯК ОСНОВА ПРАВОВОЇ КУЛЬТУРИ ТА ВЕКТОР РОБОТИ СИСТЕМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ Й ЗАГАЛЬНОНАЦІОНАЛЬНОГО ПРАВО-ПРОСВІТНИЦЬКОГО ПРОЕКТУ «Я МАЮ ПРАВО!»


    Загальнонаціональний право-просвітницький проект «Я МАЮ ПРАВО!» реалізується Міністерством юстиції у співпраці з системою безоплатної правової допомоги, територіальними органами юстиції, за підтримки юридичних клінік, міжнародних донорів та партнерів.
    Ціль проекту – підвищення юридичну грамотність українців та сформувати нову правову культуру в суспільстві. Це масштабна реформа правової свідомості, яка забезпечить сталий розвиток України як сучасної демократичної держави.
    Наше суспільство ще не звільнилося від радянських стереотипів, які навіть правосвідомістю назвати не можна. Сучасний світ різноманітний і дуже динамічний. Кожній людині, яка вважає за належне жити повноцінним життям, необхідно вміти пристосовуватися до постійно змінюваних реалій. Те, що при комуністичному режимі було зайвим і непотрібним, зараз є життєвою необхідністю. Так, на даний момент неможливо керувати суспільством, і кожною людиною зокрема, зверху – в адміністративному порядку. Більш того, таку систему в силу науково-технічного розвитку неможливо відреставрувати. Патерналістська функція держави як антидемократична та економічно згубна відійшла у минуле. Сьогоднішній світ надзвичайно складний за своїм устроєм, щоб одна-єдина партія могла вирішувати все і за всіх. Держава більше не може бути своєрідною нянькою для народу, яка буде бігати і слідкувати за кожним 24 години на добу, 7 днів на тиждень, з року в рік, ціле століття… Обсяг законодавства, яке регулює правовідносини, що склалися невпинно зростає ледь не у геометричній прогресії. Кожна людина є самостійною постаттю, не гвинтиком системи, а її центром, заради якого все й існує. Це накладає нові обов’язки не лише на державу, а й на людей. Кожен сам вирішує, що йому робити, як розпоряджатися своєю власністю, своїми правами. Відповідно кожен несе відповідальність за свої дії. Навіть, якщо і не знає про її настання. «Незнання закону не звільняє від відповідальності» - про це всім необхідно пам’ятати. Це основоположне правило діє не лише у кримінальному законодавстві, і навіть не в цілому національному законодавстві, а у праві загалом. Ідеї гуманізму, толерантності, сприйняття та поваги до альтернативної точки зору, ініціативності – основа того високого рівня розвитку держав-членів ЄС, який ми можемо як їхні сусіди сьогодні спостерігати.
    Сьогоднішня система безоплатної правової допомоги та проект «Я маю право!» покликані сприяти трансформації свідомості громадян, підвищувати рівень правової обізнаності, правової культури. Всі право-просвітницькі заходи, які проводяться у межах проекту «Я маю право!» спрямовані на навчання всіх без винятку діяти своєчасно та ефективно в рамках правового поля. Неможливо без жаху дивитися на випадки, коли суб’єкт права на безоплатну правову допомогу вірить у всесильну владу прокурора у вирішенні взагалі будь-якого питання, коли клієнт сприймає оплату послуг адвоката як 100% гарантію виграшу справи в суді, не розуміючи, що рішення приймає не адвокат, а саме суддя. Що вже й казати про недотримання деякими клієнтами елементарної етики в роботі з адвокатом.
    Для громадянського суспільства, яке є не те що необхідним елементом, а основою кожної демократичної держави життєво необхідний високий рівень правосвідомості кожної людини як активного члена суспільства.
    Запуск офіційного сайту загальнонаціонального право-просвітницького проекту Мін’юсту «Я маю право!» http://pravo.minjust.gov.ua/ розширить коло громадян, які зможуть отримати інформацію про свої права та інструкції для захисту цих прав. Інформація правового характеру постійно оновлюється, тому громадяни завжди зможуть оперувати найактуальнішою інформацією у правовідносинах з фізичними та юридичними особами. Від користувача вимагається лише уважне сприйняття інформаційних матеріалів та критичний аналіз конкретних життєвих обставин під час оперування отриманими знаннями.
    Якщо ж самостійна робота щодо захисту своїх прав та інтересів не дає позитивних результатів, що цілком можливо у зв’язку зі складністю ситуації, суб’єкту права на безоплатну правову допомогу слід негайно звернутися до установ з надання безоплатної правової допомоги – місцевих центрів з надання безоплатної правової допомоги та бюро правової допомоги, які є їхніми відділами Звернутися можна різними способами: у телефонному режимі, через засоби електронної пошти, Укрпошти, особистої явки. Усі контактні дані місцевих центрів з надання безоплатної правової допомоги та бюро правової допомоги містяться на сайті http://www.legalaid.gov.ua/ua/.
    Установи з надання безоплатної правової допомоги надають первинну та вторинну правову допомогу. Первинна передбачає надання консультацій працівником установи та складання процесуальних документів для клієнта (заяв, скарг тощо). Вторинна правова допомога передбачає призначення безоплатного адвоката для представництва інтересів та захисту прав та свобод клієнта, який належить до відповідної категорії населення. Безоплатна вторинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Підкреслимо – доступу до правосуддя, а не обов’язкового прийняття судом рішення на користь суб'єкта права на безоплатну первинну правову допомогу. Відповідно до ст. 14 Закону України «Про безоплатну правову допомогу», право на безоплатну вторинну правову допомогу згідно з цим Законом та іншими законами України мають такі категорії осіб:
    1) особи, які перебувають під юрисдикцією України, якщо їхній середньомісячний дохід не перевищує двох розмірів прожиткового мінімуму, розрахованого та затвердженого відповідно до закону для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення, а також інваліди, які отримують пенсію або допомогу, що призначається замість пенсії, у розмірі, що не перевищує двох прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;
    2) діти, у тому числі діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, діти, які перебувають у складних життєвих обставинах, діти, які постраждали внаслідок воєнних дій чи збройного конфлікту, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;
    3) внутрішньо переміщені особи - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;
    4) громадяни України, які звернулися із заявою про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, з питань, пов’язаних з отриманням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, до моменту отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;
    5) особи, до яких застосовано адміністративне затримання, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
    6) особи, до яких застосовано адміністративний арешт, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
    7) особи, які відповідно до положень кримінального процесуального законодавства вважаються затриманими, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
    8) особи, стосовно яких обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, - на правові послуги, передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 13 цього Закону;
    9) особи, у кримінальних провадженнях стосовно яких відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням або проведення окремої процесуальної дії, а також особи, засуджені до покарання у вигляді позбавлення волі, тримання в дисциплінарному батальйоні військовослужбовців або обмеження волі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону;
    10) особи, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону, з моменту подання особою заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, до прийняття остаточного рішення за заявою, а також іноземці та особи без громадянства, затримані з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, з моменту затримання;
    11) ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи, які мають особливі заслуги та особливі трудові заслуги перед Батьківщиною, особи, які належать до числа жертв нацистських переслідувань, - на всі види правових послуг, передбачених частиною другою статті 13 цього Закону;
    12) особи, які перебувають під юрисдикцією України і звернулися для отримання статусу особи, на яку поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, - до моменту прийняття рішення про надання такого статусу.
    13) особи, щодо яких суд розглядає справу про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;
    14) особи, щодо яких суд розглядає справу про надання психіатричної допомоги в примусовому порядку, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, протягом розгляду справи в суді;
    15) особи, реабілітовані відповідно до законодавства України, - на правові послуги, передбачені пунктами 2 і 3 частини другої статті 13 цього Закону, стосовно питань, пов'язаних з реабілітацією;
    16) особи, які постраждали від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, - на всі види правових послуг, передбачені частиною другою статті 13 цього Закону.
    Для підтвердження права на безоплатну вторинну правову допомогу, клієнт подає документи, що посвідчують особу (паспорт, довідку про присвоєння реєстраційного номеру облікової картки платника податків) та документи, котрі підтверджують належність клієнта до вразливої категорії населення. Працівник установи з надання безоплатної правової допомоги формує звернення до місцевого центру, який протягом 10 днів приймає відповідне рішення, про що працівник установи відразу повідомить суб’єкта права на безоплатну правову допомогу.
    Особі може бути відмовлено в наданні безоплатної вторинної правової допомоги за наявності хоча б однієї з таких підстав:
    1) особа не належить до жодної з категорій осіб, передбачених частиною першою статті 14 цього Закону;
    2) особа подала неправдиві відомості або фальшиві документи з метою віднесення її до однієї категорій осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу;
    3) вимоги особи про захист або відновлення її прав є неправомірними;
    4) особі раніше надавалася безоплатна вторинна правова допомога з одного і того ж питання;
    5) особа використала всі національні засоби правового захисту у справі, з якої звертається за наданням безоплатної вторинної правової допомоги.
    Після призначення адвоката, вся наступна робота по справі ведеться адвокатом. Установа з надання безоплатної правової допомоги контролює надання послуг адвокатом та реагує відповідним чином у разі вчинення останнім правопорушень.
    Таким чином, за останні три роки закладено основи розгалуженої багаторівневої та гнучкої водночас юридичної системи, яка виконує функції з питань не лише надання правової допомоги, як первинної, так і вторинної, але й сприяє утвердженню цінностей права та демократії у свідомості громадян. скачать dle 11.3