До міжнародних перевезень пасажирів та вантажів допускаються транспортні засоби,

---

на які є документи, що підтверджують їх відповідність вимогам щодо безпеки руху та екологічної безпеки країн, на територію яких передбачено в'їзд, ліцензія на перевезення пасажирів, небезпечних вантажів та/або небезпечних відходів (тільки для транспортних засобів перевізників-резидентів), а також національні реєстраційні документи, документи стосовно страхування, номерні та розпізнавальні знаки.
У транспортному засобі, призначеному для міжнародних перевезень швидкопсувних вантажів також мають бути документи про допущення до перевезень таких вантажів, які видаються в порядку, встановленому уповноваженим органом (ч. 5, 9 ст. 20 Закону України «Про автомобільний транспорт», далі – Закон).
Види дозвільних документів та порядок їх розподілу, видачі та використання українськими перевізниками при перевезенні по території іноземних країн визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, з урахуванням вимог законодавства України та законодавства країни, по території якої буде здійснюватися перевезення. 
Міжнародні автомобільні перевезення іноземними перевізниками по території України здійснюються за наявності в перевізника українського дозволу або інших дозвільних документів, якщо інше не передбачено законодавством України. 
Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обліку та обміну визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту. 
Дозвільні документи Європейської Конференції Міністрів Транспорту розподіляють на конкурсних засадах з урахуванням рівня безпеки руху й екологічної безпеки транспортних засобів, запроваджених у європейських країнах, ефективності їх використання. 
Порядок проведення конкурсу та видачі дозвільних документів Європейської Конференції Міністрів Транспорту визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту (ст. 55 Закону) (ВР, 2001, p. 3). Порядок оформлення і видачі дозволів на поїздку по територіях іноземних держав при виконанні перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, їх обміну та обліку, затверджений Наказом Міністерства транспорту України від 20.08.2004 № 757, встановлює процедуру оформлення і видачі дозволів на поїздку територією іноземних держав під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні (далі - дозвіл), їх обміну та обліку (п. 1.2 Порядку). 
Даним Порядком визначено наступні терміни. Квота – кількість дозволів на проїзд автомобільного транспортного засобу з однієї країни в іншу протягом визначеного періоду. Обмежена квота – квота дозволів, яка не є достатньою для забезпечення потреб автомобільних перевізників. Уповноважений орган – центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (п. 1.6 Порядку).
Узгодження квоти дозволів для перевезення пасажирів і вантажів з урахуванням потреби автомобільних перевізників здійснює Міністерство інфраструктури України (п. 2.2 Порядку).
Міністерство інфраструктури України щороку не пізніше 20 грудня здійснює з компетентними органами іноземних держав обмін відповідних бланків дозволів, на бланки іноземних дозволів. Отримані бланки дозволів Міністерство інфраструктури України передає в повному обсязі до уповноваженого органу для їх подальшого обліку, оформлення та видачі автомобільним перевізникам (п. п. 2.4, 2.5 Порядку).
Оформлення та видача дозволів проводяться в пунктах видачі дозволів уповноваженого органу та її територіальних органів (далі – пункт видачі дозволів). Дозволи для перевезення вантажів оформлюються і видаються водію автомобільного транспортного засобу (автомобільному перевізнику або уповноваженій ним особі) (далі – уповноважена особа) на підставі усного звернення або письмової заяви, в якій зазначаються найменування (прізвище, ім’я, по батькові) автомобільного перевізника та його місцезнаходження (місце проживання), відомості щодо автомобільних транспортних засобів (реєстраційні номери, вантажопідйомність, повна маса), маршруту руху із зазначенням країн відправлення та призначення, а також країн прямування автомобільного транспортного засобу, вантажу (вага, загальна кількість), видів дозволів, які бажає отримати автомобільний перевізник, та пункт видачі дозволів (п. 3.1 Порядку).
Для оформлення та видачі дозволу уповноважена особа при усному зверненні та поданні письмової заяви пред’являє документ, що посвідчує особу, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, документи на вантаж, за винятком здійснення порожньої подачі транспортного засобу на завантаження до країни відправлення, сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України (п. 3.1 Порядку). Видача дозволів платна (п. 3.4 Порядку).
У дозволі зазначаються:
1) найменування (прізвище, ім’я, по батькові) автомобільного перевізника, його місцезнаходження (місце проживання);
2) реєстраційний номер автомобільного транспортного засобу;
3) дата видачі дозволу.
Дозвіл підписується посадовою особою уповноваженого органу з проставленням номерного штампа такої посадової особи (п. 3.6 Порядку).
При оформленні та видачі дозволів автомобільний перевізник інформується про особливості їх використання, умови здійснення перевезень територією іноземних держав та строки повернення використаних та невикористаних дозволів (п. 4.1 Порядку).
Автомобільні перевізники, які отримали дозвіл та не використали його протягом 90 днів з дати отримання дозволу, зобов’язані повернути його в пункти видачі дозволів до 15 лютого року, наступного за звітним (п. 4.4 Порядку).
Передача дозволу іншому автомобільному перевізнику та здійснення будь-яких виправлень у ньому забороняються, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України з питань міжнародних перевезень (п. 4.3 Порядку).
Зняття з обліку та анулювання втраченого (викраденого, вилученого, зіпсованого) автомобільним перевізником дозволу здійснюється за умови подання ним до уповноваженого органу:
1) письмового звернення автомобільного перевізника про зняття з обліку та анулювання втраченого (викраденого, вилученого, зіпсованого) дозволу;
2) копії примірника друкованого засобу масової інформації з оголошенням про втрату (викрадення) дозволу;
3) копії документа, що підтверджує факт втрати (викрадення, вилучення) дозволу;
4) оригінал зіпсованого дозволу (п. 5.1 Порядку).
Автомобільні перевізники, які систематично порушують строки повернення дозволів (мають п’ять або більше неповернутих дозволів), заносяться до відповідного переліку, що розміщується на веб-сайті уповноваженого органу. Таким автомобільним перевізникам припиняється видача дозволів. Видача дозволів відновлюється після повернення автомобільним перевізником виданих йому дозволів, які не були повернуті протягом 90 днів з дати отримання (п. 3.12 Порядку). 
Уповноважений орган згідно з покладеними на неї функціями забезпечує контроль за оформленням, видачею та обліком дозволів (п. 5.1 Порядку).
Міністерство інфраструктури України утворює Комісію з розгляду питань, пов’язаних з оформленням, видачею, обліком та аналізом ефективності використання дозволів на поїздку по територіях іноземних держав (далі – Комісія), у складі не менш як десяти членів з представників відповідних структурних підрозділів Міністерства інфраструктури України, уповноваженого органу, громадських і професійних об’єднань, асоціацій, а також представників підприємств, установ, організацій, їх об’єднань, що входять до сфери управління Міністерства інфраструктури України, які не здійснюють міжнародних автомобільних перевезень. Засідання Комісії веде голова Комісії, а у разі його відсутності – заступник голови Комісії. Комісія скликається за рішенням голови Комісії або його заступника, але не рідше одного разу на місяць (п. 3.9 Порядку).
Засідання Комісії є правомочним, якщо на ньому присутні більше половини від її складу. Рішення Комісії приймаються на засіданнях відкритим голосуванням простою більшістю голосів присутніх. У разі рівного розподілу голосів голос головуючого на засіданні є вирішальним. Рішення Комісії оформлюється протоколом та затверджується наказом Міністерства інфраструктури України, що оприлюднюється шляхом розміщення на офіційному сайті Міністерства інфраструктури України (п. 3.10 Порядку).
Комісія на своїх засіданнях розглядає та приймає рішення з таких питань:
1) достатність забезпечення автомобільних перевізників – резидентів дозволами;
2) ефективність використання дозволів українськими автомобільними перевізниками;
3) введення додаткових обмежень тимчасового характеру у разі недостатнього залишку квоти дозволів певного виду, на завантаження, за екологічними параметрами автомобільного транспортного засобу, за повною масою автомобільного транспортного засобу, за видами перевезень до вирішення питання щодо виділення для України додаткової квоти зазначеного виду дозволів (п. 3.11 Порядку).
Контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом на території України здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті. 
Функціями контролю за здійсненням міжнародних автомобільних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом є: 
1) контроль за виконанням перевізниками вимог міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень; 
2) контроль та оформлення дозвільних документів на міжнародні перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом; 
3) облік автомобільних транспортних засобів, що здійснюють міжнародні перевезення пасажирів і вантажів; 
4) контроль технічного, санітарного та екологічного стану транспортних засобів, що впливає на безпеку руху та екологічну ситуацію; 
5) перевірка транспортно-експедиторської документації та ліцензій на здійснення міжнародних перевезень пасажирів і небезпечних вантажів автомобільним транспортом; 
6) перевірка вагових і габаритних параметрів транспортних засобів; 
7) контроль та нагляд за дотриманням правил перевезення небезпечних вантажів (ст. 58 Закону).
За півтора десятки років накопичилося чимало проблем та незручностей з оформлення, видачі та обліку дозволів. 
До таких, зокрема, належить набирання перевізниками дозволів «на запас». Так, понад 50 000 дозволів знаходиться на руках у перевізників. Також проблемою є отримання власниками вантажівок екологічного класу Євро-5, Євро-6 дозволів для екологічних класів нижчого рівня – Євро-4, Євро-3 і навіть Євро-2. Таким чином, одні перевізники мають надлишок дозволів, а інші – недостачу. Серед мотивів набирання дозволів «на запас» не останнє місце займає побоювання залишитися зрештою без достатньої кількості дозволів, оскільки вони доступні для перевізників у недостатній кількості. Дефіцит спостерігається щороку і причиною цьому є вищевикладена складна процедура виготовлення документів.
Така гостра ситуація потребує вирішення. Однак, способи на даний момент мають ситуативний характер. До прикладу, 31.01.2019 відбулося чергове засідання Конкурсної комісії для проведення конкурсу з розподілу дозволів ЄКМТ. Під час засіданні було розглянуто результати оформлення та видачі дозволів ЄКМТ українським перевізникам. Згідно з інформацією Укртрансбезпеки, кількість незабраних та нерозподілених дозволів ЄКМТ склала:
1) дозволів ЄКМТ категорії «Євро-5» – 9 шт.;
2) дозволів ЄКМТ категорії «Євро-6» – 1 шт.;
3) прав роботи по Греції – 1 шт.;
4) прав роботи по Угорщині – 118 шт.
Разом з цим на засіданні були затверджені умови участі перевізників у перерозподілі залишку незабраних та нерозподілених дозволів ЄКМТ, а саме. Перерозподіл відбувається серед перевізників, які брали участь у загальному конкурсі з розподілу дозволів ЄКМТ та мали найбільші показники виконаних перевезень за І-ІІІ квартали попереднього року, з урахуванням поданих перевізниками заяв. Заяви на участь у перерозподілі дозволів ЄКМТ приймаються виключно в електронному вигляді.
Перевізники, які бажають приймати участь у перерозподілі дозволів ЄКМТ повинні надіслати у період з 01.02.2019 до 08.02.2019 (включно) заяву встановленого зразку. Заяви подані раніше, а також ті, що будуть подані у період з 01.02.2019 до 08.02.2019 у паперовому вигляді або на іншу електронну адресу братись до уваги не будуть.
01.03.2019 відбулося засідання Конкурсної комісії для проведення конкурсу з розподілу дозволів ЄКМТ, за підсумками якого затверджено Протокол № 23. Одним із основних питань було встановлення порядку видачі тих дозволів, які залишилися підприємствам з кращими показниками виконання перевезень вантажів (Міністерство транспорту України [МТУ], 2004, p. 5). Міжнародним автоперевізникам, яким перерозподілено додаткові дозволи ЄКМТ, необхідно звернутися до УДП «Укрінтеравтосервіс» для здійснення необхідних платежів та отримання бортових журналів. Отримання бортових журналів до дозволів ЄКМТ та договорів на обслуговування бортових журналів на 2019 рік можна також здійснювати в АсМАП України. Після оприлюднення реєстру підписаних дозволів ЄКМТ, їх оформлення та видача буде проводитись в ПВД «Бориспіль».
До проблем належить і встановлення додаткових тимчасових обмежень на 2019 рік щодо оформлення та видачі дозволів окремих країн та видів, які мають обмежені річні квоти, а саме для наступних країн: Австрії, Азербайджану, Бельгії, Білорусії, Грузії, Італії, Казахстану, Латвії, Німеччини, Нідерланди, Норвегії, Польщі, Румунії, Угорщини, Узбекистану, Франції, а також дозволів ОЧЕС та ТРАСЕКА.
Трапляються випадки невірного тлумачення тексту дозволів. У такому випадку найкращим варіантом є отримання роз’яснень від країни, що надала дозвіл. Наприклад, Міністерство інфраструктури разом з німецько-українською промислово-торговельною палатою отримало роз’яснення від Bundesamt für Güterverkehr щодо тлумачення деяких пунктів німецького тексту дозволу на виконання міжнародних автомобільних перевезень.
А саме універсальний бланк дозволу дійсним лише для однієї поїздки туди та у зворотному напрямку у сфері автомобільних перевезень у двосторонньому сполученні та/чи транзитом. Цей текст слід трактувати таким чином, що, наприклад, може бути при цьому здійснена поїздка в одному напрямку двостороння, а при поверненні назад при транзитному сполученні чи навпаки.
Крім того, перевізник - українське транспортне підприємство (ТП) - має право на основі дозволу на перевезення здійснити перевезення з України до Німеччини (поїздка туди при двосторонньому сполученні), після цього відправитися до сусідньої країни Європи, щоб знову забрати вантаж і згодом з цим же дозволом може також здійснити зворотну поїздку в Україну транзитом через Німеччину.
Разом з тим повідомляємо, що більш детально згадане питання буде розглянуто під час чергового засідання українсько-німецької Змішаної Комісії з питань міжнародних автомобільних перевезень, проведення якої заплановано на друге півріччя 2019 року. 
Тячівське бюро правової допомоги: м. Тячів, вул. Незалежності, 30 (I-й поверх Тячівської РДА, кабінет 105), тел.: 0313-43-24-03, e-mail: tiachivske@legalaid.uz.ua (робочий час – пн.-пт. з 9 до 18 год).