Діти повинні зростати в сім'ях рідних батьків, але коли це неможливо альтернативою біологічній родині може слугувати інша сім'я.

---

Влаштування дітей-сиріт та дітей, які позбавлені батьківського піклування, у прийомні сім'ї чи дитячі будинки сімейного типу, під опіку, влаштування дитини у патронатну сім'ю можна розглядати як делегування державою батькам прав на їх виховання та утримання. У свою чергу, держава через надання соціальних послуг сім'ям та особам, котрі взяли на виховання дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, підтримує такі родини. Тому з метою активізації та розвитку сімейних форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, та інших форм виховання дітей, наближених до сімейних,  Закарпатським обласним центром соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді проведено семінар-навчання для працівників системи центрів соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, управлінь соціального захисту населення, благодійного фонду тощо.
Тридцять шість соціальних працівників суб'єктів соціальної роботи отримали теоретичні знання щодо причин та наслідків втрати дітьми можливості виховуватись у рідній сім’ї; форм сімейного влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування; етапів роботи з сім’ями опікунів, піклувальників, прийомними сім’ями та дитячими будинками сімейного типу; технологій соціального супроводу сімей опікунів, піклувальників, а також соціального супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу; функціональних   обов’язків і кваліфікаційних вимог до спеціалістів, які здійснюють соціальний супровід сімей опікунів, піклувальників, а також соціальне супроводження прийомних сімей та дитячих будинків сімейного типу. Особливу увагу соціальних працівників було зосереджено на особливостях надання соціальних послуг дітям, котрі влаштовані у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу, під опіку чи піклування, відповідно до оцінки потреб дитини. Опрацьовано актуальні питання щодо фізіологічних особливостей, психоемоційного стану дітей під час пубертатного періоду, розглянуто  особливості вікових ключових моментів у статевому вихованні та надані методичні рекомендації щодо питань взаємодії з дитиною під час дорослішання.
Такого роду навчання сприятимуть як розвитку сімейних форм влаштування дітей, які опинилися у складних життєвих обставинах, так і забезпеченню виконання соціальними працівниками Державного стандарту соціального супроводу сімей, у яких виховуються діти-сироти і діти, позбавлені батьківського піклування.