Сьогодні, 29 січня 2020 року  в Тячівській галереї  ім. Ш. Голлоші відбулася історична година до Дня пам'яті Героїв Крут: «На Аскольдовій могилі український цвіт».

---

Участь у заході взяли - представники влади та громадськості, педагоги, учнівська молодь Тячева, працівники культури та бібліотечної мережі району. 
Зокрема, в.о. голови Тячівської державної адміністрації Михайло Полажинець, начальник відділу культури РДА Василь Гудак, начальник управління освіти, охорони здоров’я,культури, сім’ї, молоді та спорту Тячівської міської ради  Станіслав Дерен та ін. 
Відтак ведучі заходу Діана Шпілка та Ведучі свята Діана Шпілка й Рената Риго  коротко розповіли присутнім про історичні події того часу.  Відтак присутні переглянули  документальний фільм «Крути, кличемо історію». 
Солістки будинку культури села Ганичі Даяна Фера і Дарина Мадярій виконали музичні композиції "Обійми мене" та "Я молюся за тебе"
Як було наголошено під час заходу, бій під Крутами ознаменував початок нової епохи національного пробудження українців. Він показує, що доля і свобода кожного українця залежить від готовності захищати інтереси України.
Пресслужба Тячівської райдержадміністрації 
                                                                  Коротка історична  довідка.
Бій під Крутами є епізодом радянсько – української війни, яка розпочалася наприкінці грудня 1917 року. Після  проголошенням 12 грудня у Харкові Української Радянської Республіки з Росії почала надходити допомога більшовицьким силам в Україні.
Під командуванням Антонова – Овсієнка 30 тисяч більшовиків прямували на Київ залізницею Харків – Полтава – Київ, а з північного сходу у напрямку Курськ – Бахмач – Київ наступав загін Муравйова.
У цей час у Києві розпочалося спрямоване проти Української Центральної Ради повстання на заводі «Арсенал», тому збройні сили Української Народної Республіки були перекинуті для  придушення антиукраїнського виступу.
На початку січня відбулося Віче українського студентства Київського  університету Святого Володимира і Українського Народного Університету на якому було вирішено організувати студентський Курінь Січових Стрільців.
Молодь Києва щиро відгукнулася на заклик організаційного комітету і в другій половині січня до її лав було записано 300 чоловік.
Нерівний бій тривав 5 годин, майже весь Студентський Курінь було знищено. У полон до більшовиків потрапили 7 поранених студентів, які були відправлені до Харкова. Ще 27 студентів під час відступу у темряві потрапили до рук більшовиків.
Наступного дня  їх, побитих і змордованих, повели на розстріл. Але і тоді вони не зріклися України. Один із гімназистів, учень 7-го класу Григорій Пипський, заспівав “Ще не вмерла Україна ..” і  його підтримали інші полонені. Та ворожі постріли назавжди обірвали нескорені юнацькі голоси.
Тіла страчених були поховані місцевим священиком на кладовищі с. Печі. Пізніше їх було з почестями перепоховано на Аскольдовій могилі у Києві.