Разом із головою Закарпатської ОДА провели толоку на березі р.Тиса. Відтак проінспектували розчистку сміттєвих заторів на р.Боржава. 
Також провели спільний брифінг:

---

Олексій Петров:
У третю суботу вересня у світі відзначаємо Міжнародний день чистих берегів. Сьогодні за ініціативою міністра захисту довкілля та природних ресурсів України Романа Абрамовського ми прибираємо береги р.Тиса. Хочемо подякувати йому за те, що він вирішив приїхати на Закарпаття, проінспектувати нашу теперішню ситуацію із засміченням берегів річок, із заторами, тобто виконати ті завдання, які поставив прем’єр-міністр, і приєднатися до нашої акції, для того щоб прибрати те, що у нас залишилося або ще залишається. І як каже пан міністр, ми разом формуємо нову культуру поводження з побутовими відходами. Пане міністре, дякую Вам. Хочемо показати Вам, що роботу організовано. Ми справді хочемо системно підійти до цієї проблематики, виконати ті вказівки, які надає прем’єр-міністр, уряд України. І ми будемо раді, якщо Ви підкажете, у якому напрямку нам слід рухатися.
Роман Абрамовський:
Дякую, пане голово. Я хочу подякувати закарпатцям. Дуже багато людей прийшло на прибирання. Мене інформують підрозділи Держводагентства, що на всіх локаціях дуже багато людей і що наш WorldCleanupDay принесе користь. Головне наше бажання і очікування від цієї акції – сформувати нову культуру поведінки. Є така усталена практика, що люди залишили сміття біля річки, вона підніме і все винесе. Але навіть якщо оцінити морфологію сміття сто років тому, то це в основному була органіка, яка вже частково гнила поки лежала на березі, потім вона перегнивала ще у воді і насправді не завдавала такої шкоди довкіллю. Зараз морфологія змінилася докорінно: сьогодні сміття – це переважно пластик, скло, упаковки, тари. І все це засмічує річки та Світовий океан. Зараз за рік тільки 12 млн тонн пластику потрапляє у Світовий океан. Щоб уявити собі, що це таке, то це якщо б 20-тонна вантажівка кожну хвилину вкидала сміття у Світовий океан. І насправді це глобальна проблема, яку треба розв’язувати усім світом. Україна не може стояти осторонь, адже це наше життя, це здоров’я наших людей. Конституція гарантує людям здоров’я і безпечне довкілля. Тому міністерство працює на тим, щоб інституціонально, шляхом регулювання зробити такі механізми, які дозволять нам ефективно поводитися зі сміттям, побутовими відходами, промисловими відходами, яких у десять разів більше. Це окрема проблема, і це здебільшого проблема промислових регіонів. А в тому числі і підвищення свідомості людини. Нам треба сформувати нову культуру поведінки, щоб люди знали, що робити зі сміттям, щоб роздільно збирали, знали, куди відвезти, щоб у них забирали це сміття, щоб воно не залишалося на подвір’ях та берегах річок. І сформувавши таку культуру, нам буде набагато простіше. Так, це не рік, і не два, і не три. Дуже скоро можна побудувати заводи з механіко-біологічної обробки сміття, навіть сміттєспалювальні заводи. Це дорого, але це просто гроші, час і фаховість працівників адміністрацій, місцевих, центральних органів виконавчої влади. Але дуже важко, це тривалий час формувати свідомість людей. Сьогодні всі мої заступники, всі керівники центральних органів виконавчої влади, які координує Міністерство, виїхали на 14 локацій – 14 регіонів України, – щоб зробити свій внесок у формування цієї свідомості. Ми будемо робити це системно. І ми з паном головою розмовляли про те, що хоча б раз на квартал влаштовувати такі акції, не зважаючи на те, чи відзначає світ такі дні, чи ні. Нам треба швидко формувати свідомість, тому ми будемо долучатися, докладати всі зусилля для того, щоб такі акції були ефективними, щоб вони залишали слід і культура людей підвищувалася.
Журналіст
Пане міністре, що робити зараз? Формування свідомості – це тривалий процес, тому що закарпатські річки і сміття повсюди....
Роман Абрамовський
Чарівної палички у нас немає. Зараз у Верховній Раді є закон про управління відходами, його треба прийняти у другому читанні, зробити ранковий підхід до управління відходами і потім прийняти низку законопроєктів, які будуть секторальними, тобто управління відходами кожному сектору надасть конкретні вказівки. Треба стимулювати бізнес для того, щоб розбудовувалися заводи з переробки сміття, глибинної переробки, щоб на полігон потрапляло всього 15-30% сміття. Наприклад, на сьогодні переробляють тільки 4%, це просто ганьба України, бо все інше потрапляє на звалища, у кращому разі на полігони, на стихійні сміттєзвалища, які просто забруднюють довкілля, а українці втрачають здоров’я, і навіть тривалість життя зменшується. Це не просто слова: у нас через забруднення атмосфери помирає 57 тис. людей, а скільки гине через забруднені ґрунтові води, ми навіть не знаємо. Є така ганебна статистика, ми маємо її подолати, тобто регуляторні функції держави мають здійснюватися прийняттям законів і законних актів і створенням системи, яка дозволить інвесторам вкладати гроші і бути впевненими в тому, що вони ці гроші зможуть повернути (окупність), що вони не втратять ці гроші через недосконалість правосуддя, низький захист інвестицій і т. д. Проблема – комплексна, рішення теж має бути комплексним.
Журналіст
Як часто сусіди звертаються із листами щодо нашого сміття?
Роман Абрамовський
Я був ще заступником міністра, коли звернувся президент Угорщини Янош Адер із тим, що 2 тис. кубів сміття, на їхню думку, потрапило в Угорщину з України і що вони там збирали все наше сміття, котре утворюється вище по басейну річки. Звертаються нечасто, але я думаю, одного такого звернення достатньо для того, щоб зрозуміти, що ми можемо просто втратити, зруйнувати відносини із сусідньою дружньою країною.
Журналіст
А чи були випадки, коли Україна платила штрафи?
Роман Абрамовський
Такого не було, Україна не сплачувала штрафи, якісь транскордонні кейси не розглядалися. Ми маємо зробити сьогодні все, щоб у майбутньому не було ні штрафів, ні таких листів.
Журналіст
За який період зібралося 2 тис. кубів сміття, що потрапило до Угорщини?
Роман Абрамовський
Це було під час паводку, тому важко сказати, за який період вони накопичилися. Але рівень води піднявся, річка змила, і сміття залпом потрапило на територію Угорщини.
Журналіст
Ми знаходимося на території Виноградівського району, тут уже більше року є проблема із вивезенням сміття. Наскільки я знаю, лише м. Виноградів вивозить, а от села створюють стихійні сміттєзвалища, де заманеться. Як у районі розв’язується ця проблема? Запитання до пана голови.
Олексій Петров
Ми знаємо питання Виноградівського району, я думаю, що й ви, журналісти, знаєте, тому що сьогодні м. Виноградів – це практично той паспортизований полігон, який на території самої територіальної громади і котрий заповнений на 90%. Певний час сміття з Виноградівського району вивозили на територію іншого району. Зараз ця проблема дуже гостра й болюча. Ви бачите, що такі толоки ми проводимо щодня. Звертаюся до кожної громади з проханням виділити місця для можливості будівництва сміттєпереробного і сміттєсортувального заводів. Ми не вирішимо це питання, бо поки що маємо виконати регуляторну функцію як держава – активізувати питання щодо прийняття «рамкового» закону і залучити сюди інвесторів, для яких це буде рентабельним бізнесом. Наше географічне розташування і наявність великої кількості  лісистості не дає можливості нам створювати полігони для захоронення сміття.
Журналіст
Чи є якесь швидке рішення цієї проблеми?
Олексій Петров
Швидкого рішення немає, залишаються тільки полігони. Або ми будемо відправляти сміття в інші регіони, або створювати заводи, що буде ще дорожче.
Журналіст
Що робити зараз, поки немає такого законодавства?
Роман Абрамовський
Поводження зі сміттям та відходами – це відповідальність органів місцевого самоврядування. Але сьогодні їм нічого не заважає збудувати полігон: ініціювати, відвести землю під полігон, провести всі необхідні законодавчі процедури.
Журналіст
Щодо гірських районів.
Роман Абрамовський
Гірський райони – це окрема історія. Вартість поводження з відходами у них буде набагато вищою, ніж у рівнинних. Треба вирішувати, чи робити певні дотації. Потрібно зробити інфраструктуру. Перед тим, як щось вимагати від людей, треба розбудувати інфраструктуру – спочатку інфраструктуру вивезення. Тому культура поводження плюс можливість цього поводження. Треба їх об’єднати – і проблему буде вирішено. Треба розбудовувати систему вивезення твердих побутових відходів, у гірських районах – спочатку систему накопичення, а потім вивезення великим транспортом, створювати маленькі станції. Є для цього можливості, є кошти Державного фонду регіонального розвитку, є інші джерела фінансування, є кошти обласного бюджету. Я знаю проблему, коли виникло питання, що треба побудувати полігон, підготувати місце для заводу механіко-біологічної обробки, то політичні амбіції взяли верх над певними місцевими політиками, верх над здоровим глуздом і потребами громади. І там були такі ганебні явища, як перекриття доріг тощо. Поки ми будемо дивитися на такі речі і їх враховувати, ми ніколи не збудуємо систему поводження з відходами, і люди будуть страждати.
Журналіст
Скільки сміттєспалювальних і сміттєпереробних заводів потрібно побудувати на Закарпатті?
Олексій Петров
300 тис. т сміття ми генеруємо щороку, приблизно як половина всієї Угорщини. Тому якщо розподіляти ті потужності, які є, світові практики, ті інвестори, котрі приїжджають, то нам тут треба мінімум 3 сміттєпереробні заводи або заводи енергетичної утилізації.
Журналіст
Що вже є станом на сьогодні?
Олексій Петров
У нас уже є інвестиційний паспорт, 14 майданчиків, які або дозволять нам розширити паспортизовані полігони, для того щоб там ставити обладнання, або надати нові. Цей вплив на свідомість, питання стосовно формування нової культури працюють. Сьогодні ми маємо пропозиції від громад щодо виділення таких земельних ділянок. Зараз питання до держави – питання про можливість надання компенсаторного механізму для інвесторів. Погоджуюся з міністром, ми маємо ставити майданчики, сміттєсортувальні лінії, щоб хоча б ті 15%, що йдуть на ту ж сировину забирати, далі – компостування, тобто утилізація органіки, – це плюс 15%, і та частина, яка залишається, – це частина на майбутнє, щоб утилізувати її, коли буде побудовано завод.
Журналіст
Чи є вже інвестори?
Олексій Петров
Інвестори готові займатися довготривалими проєктами (на 10-15 р.). У них залишається єдине питання про надання їм кейсів, документів (детального плану територій, СЕОСу (стратегічно-екологічної оцінки навколишнього середовища)). Коли вони матимуть пакет документів від облдержадміністрації, від місцевої громади, від комунального підприємства, від державного підприємства в рамках державно-приватного партнерства, тоді готові розпочинати. Світова спільнота у цивілізованому світі виділяє кошти на такі екологічні проєкти.
Роман Абрамовський
Інвесторів також цікавить гарантія того, чи буде та кількість сміття, на яку розрахований завод. Тобто це місцева або державна гарантія про певну кількість сміття, що буде перероблятися, або це повна система поводження з відходами – збирання, вивезення переробка, спалювання і захоронення на полігоні.
Журналіст
Чи є для інвесторів перспектива переробки сміття із «зеленими» тарифами?
Роман Абрамовський
Міністерство категорично проти введення таких тарифів на виробництво електроенергії шляхом спалювання сміття: по-перше, такої практики не існує, по-друге, це не зелена енергія.  На спалювання дерев’яної тріски надається «зелений» тариф, на сміття – звичайний. Ми довго дискутували і вирішили не підтримувати введення «зеленого» тарифу на сміття ще пів року тому. Це набагато важче реалізувати на Закарпатті, бо в більшості нема тут центрального опалення, а на сьогодні ідея виробництва теплової енергії навіть без «зеленого» тарифу, без електроенергії, бо виробництво електроенергії – це додатковий капакс, який коштує дуже дорого, і окупність збільшується. Навіть виробництво теплової енергії, навіть побічні виробництва, до прикладу, теплиці, бетонні заводи, можуть бути біля цього сміттєспалювального заводу, це дозволило б паралельно вести ще якийсь бізнес поруч. Це комплексне питання. Коли буде прийнято закон, то у всіх обласних державних адміністраціях виникне необхідність, яку зумовлює закон, зробити регіональний план поводження з відходами. У рамках цього регіонального плану можна буде зробити так: будуємо завод, маємо таку логістику, три заводи механіко-біологічної обробки, плюс виділяємо землі, на яких можна побудувати дотичний бізнес із переробки сировини, бізнес, який потребує пару і т. д. Тобто це комплексний підхід. Є такі інвестори, які можуть і на Закарпатті збудувати таку систему. Ми зараз ведемо перемовини з інвесторами і надаємо всі контакти ОДА для того, щоб розпочати більш фахову дискусію.
Журналіст
Скільки громад звернулося до вас із проханням виділити землю?
Олексій Петров
Таких громад 4.
Роман Абрамовський
Хороший підхід, коли громади об’єднуються й будують разом завод, тобто фінансові і земельні ресурси концентруються, розробляється єдина логістика. Вся Європа будує саме так. Біля кордону Франції 3 великі громади побудували один сміттєпереробний завод, він чудово працює, опалює село поруч і виробляє електроенергію без будь-якого «зеленого» тарифу, і це дуже вигідно. 
Журналіст
Чи вирішать ці 4 громади проблему в області?
Олексій Петров
Локаційно, для себе так, але не у всій області.
Журналіст
Під що вони готові виділити землю?
Олексій Петров
Під сміттєпереробний завод. Є сміттєсортувальна лінія, яка може вибирати торфсировину та продавати, і так звані біологічно активні відходи, котрі піддаються компостуванню, цей вторинний продукт переробки стає міндобривом. Все інше, сухе, не має такої агресивної дії і не навантажує екосистему, але їх треба у підсумку спалювати.
Журналіст
Про сміттєсортувальний завод.
Олексій Петров
Це питання було порушено під час зустрічі з економічною групою. Завдяки міністру МЗС Дмитрові Кулебі угорці виділили додатковий транш, бо саме через відсутність траншу ця сміттєсортувальна лінія була заморожена.