Питанням, чи здатний західний кукурудзяний жук акліматизуватись в Україні, сьогодні вже майже ніхто зі спеціалістів не переймається. 

---

В минулому залишились твердження деяких науковців, що шкідник обмежить своє поширення лише Закарпатським регіоном. Нині вкрай актуальним є інше: наскільки далеко від західних територій країни може поширитись цей карантинний шкідник і як цьому запобігти.
Загрозлива статистика
З часу першого виявлення західного кукурудзяного жука (далі — ЗКЖ) в Україні пройшло понад десять років. Певний період шкідник обмежувався лише однією-двома західними областями країни. Але впродовж останніх років спостерігається поступове поширення небезпечної комахи із місць першого виявлення на схід, ближче до центру України. Упродовж останніх п’яти років ЗКЖ поступово «освоює» землі семи областей країни. Таке досить активне поширення шкідника викликає занепокоєння фахівців, адже в багатьох країнах, де кукурудзяний жук набув значного розвитку і поширення, він завдає досить значних збитків виробникам кукурудзи. В Україні кукурудзу вирощують із кінця XVII ст. як для продовольчого, кормового, так і для технічного використання. За посівними площами вона займає трете місце серед зернових культур. 
Після інтродукції кукурудзи із Америки в Європу до неї призвичаїлись і почали шкодити на її посівах близько 190 видів комах, до найпоширеніших та небезпечних належать 22 види, але вони завдають значної шкоди кукурудзі лише в окремі роки. Переважна більшість шкідників — це багатоїдні види. До спеціалізованих видів належить відносно новий для України карантинний вид —західний кукурудзяний жук (Diabrotica virgifera virgifera Le Conte).
Останніми роками в Україні виникла реальна загроза масового поширення цього небезпечного шкідника кукурудзи, збитки від шкідливої діяльності якого можуть бути наближеними до тих, що зазнають виробники цієї культури в США та інших країнах світу. За підрахунками німецьких фахівців (Institute for National und International Plant Health), у країні витрати лише на моніторинг шкідника становлять близько 250–280 тис. євро/рік. Крім цього, було розраховано прямі й непрямі (побічні) економічні наслідки, пов’язані з D. v. virgifera. Зниження врожаю може досягати 10–30% (до 50%— за дуже сприятливих для розвитку шкідника умов) — прямі наслідки. А опосередковані — наприклад, негативний вплив застосування заходів контролю на бджіл, проблеми з укладанням контрактів на виробництво біогазу в разі застосування сівозмін.
У багатьох державах — членах ЄС кукурудзу вирощують на великих площах як на корм тваринам, так і на виробництво продуктів харчування, видобування біоетанолу чи біогазу. Кукурудза в ЄС сьогодні є найприбутковішою сільськогосподарською культурою для фермерів, що створюють великі площі із безперервним її культивуванням (монокультури). Будь-який захід, що вплине на сівозміну, або заборона вирощування кукурудзи в цих областях, як очікується, спричинить істотний негативний вплив на економіку всієї області. Виробники втратять значну частину своїх доходів, а наявні на цих територіях заводи можуть припинити свою діяльність, що призведе до важливих соціальних наслідків.
Біологія шкідника
 У D. v. virgifera шкодять як жуки, так і личинки. Жуки пошкоджують волоть, стовпчики жіночих суцвіть, листя, іноді обгризають молоді качани. За живлення жуків на генеративних органах зменшується кількість зерен у качані, внаслідок чого знижується врожайність. Особливо небезпечні личинки, які живляться коренями кукурудзи. Личинки перших віків спочатку об’їдають кореневі волоски, потім тонкі корінці, а згодом — великі та стрижневі, водночас заносячи збудників кореневих гнилей. У результаті пошкоджені рослини жовтіють, відстають у рості, в’януть, а молоді нерідко зовсім гинуть. Ослаблені дорослі рослини під час сильних вітрів та дощів легко вилягають, і стебло набуває форми «гусячої шиї». При цьому стає повністю або частково неможливим механізоване збирання врожаю. Найбільшу шкодочинність ЗКЖ спостерігають на тих полях, де відсутня сівозміна: за постійного вирощування кукурудзи щільність популяції цього шкідника істотно зростає.
Личинки ЗКЖ живляться коренями кукурудзи, а за нестачі останніх певний час можуть живитись і корінням деяких злакових трав, на яких не здатні повноцінно розвиватися. Жуки живляться маточковими стовпчиками, пилком, незрілими зернами і качанами кукурудзи. Крім цього, вони можуть споживати пилок інших рослин із родин гарбузових, бобових, злакових, складноцвітих.  Жуки ЗКЖ завдовжки 5–6 мм, бліді, жовтувато-чорні. На надкрилах є темні поздовжні смуги, у самок — три симетричні смуги. Личинки останніх віків 10–18 мм завдовжки, зморщені, видовжені, жовто-білі, з коричневою головою.
D. v. virgifera розвивається протягом року лише в одному поколінні. У період масового цвітіння кукурудзи жуки виходять із грунту (як правило, впродовж п’яти-шести тижнів). Через два тижні після спарювання самки відкладають яйця в поверхневий шар грунту на глибину 15 см біля основи стебла рослини. Яйцекладка закінчується наприкінці серпня, і у вересні основна маса жуків гине. Але за сприятливої погоди (без мінусових температур) жуків можна спостерігати в природі до листопада. Зимує шкідник у стадії яйця і в цій фазі має високу морозостійкість, витримуючи температуру до -10°С.
На глибину відкладання яєць впливає температура: що вона вища, то мілкіше відкладені яйця. Дощова погода стимулює процес яйцекладки, до того ж яйця витримують затоплення впродовж 10 днів. У сухий грунт самка яєць не відкладає. Основна маса яєць зосереджена в поверхневому шарі грунту на глибині до 5 см.
Личинки, які відродились із яєць, відразу ж відшукують найближчі корені кормової рослини. Вони здатні у пошуках корму долати відстань до 50 см. Якщо ж грунт щільний і сухий, чимало з них гине. Основна частина личинок зосереджена біля основи рослини на відстані до 10 см.
Живляться молоді личинки переважно кореневими волосками та тканинами рослини. Розвиваючись, вони проникають у корінь, виїдаючи серцевинну тканину, що містить судинні пучки. Дорослі личинки можуть робити отвори у товстому корені і проникати через них у стебло. Личинки третього віку заляльковуються в земляних колисочках. Лялечки масово зосереджені в приповерхневому шарі грунту, але іноді можуть бути й на глибині до 20 см. Їхній розвиток триває лише два-три дні. Вони не витримують тривалого затоплення. За рясного зрошення у період заляльковування кількісний вихід імаго може знизитись до 50%.
Поширення шкідника у стадії яйця може відбуватись із грунтом. Але для закінчення розвитку яйце має швидко потрапити в сприятливі умови поблизу коріння кукурудзи — інакше личинка, яка відродилась із яйця, загине. На стадії імаго шкідник може поширюватись самостійно: жуки добре літають, швидкість їхнього активного льоту сягає 10 км/год; за сильного попутного вітру віддаленість їхнього польоту може сягати 20 км/год і більше. ЗКЖ може також поширюватись на стадії імаго транспортними засобами: з різними вантажами, авто- та залізничними шляхами, засобами повітряних сполучень.
Моніторинг поширення ЗКЖ
У прикордонних районах, що межують із країнами, де виявлено ЗКЖ, у пунктах увезення, зонах можливого занесення і появи цього шкідника на полях кукурудзи та прилеглих до них територіях державні фітосанітарні інспектори здійснюють постійний контроль шляхом візуального огляду кореневої системи та вегетуючих рослин, а також шляхом відловлювання жуків у феромонні пастки. Найбільше уваги під час обстежень приділяють територіям, прилеглим до міжнародних аеропортів. За візуального обстеження особливу увагу звертають на кукурудзяні рильця і волоті рослин. Пастки для виявлення жука розміщують на посівах перед початком цвітіння та в період цвітіння кукурудзи із розрахунку 1 пастка на 5 га (європейські експерти радять встановлювати пастки із розрахунку 1 пастка на 1 га). Їх установлюють на рослинах кукурудзи на рівні качанів у третій декаді червня — першій декаді липня по периметру поля чи ділянки кукурудзи на відстані 50–100 м одна від одної, заглиблюючись у посіви на 5–10 м. Вибирають відловлених жуків через кожних сім днів.
Моніторинг посівів кукурудзи за допомогою феромонних пасток щорічно проводять як у великих фермерських господарства, так і у приватному секторі  всіх областей України. Також для виявлення шкідника на стадіях яйця, личинки та лялечки застосовують обстеження методом розкопування ділянок за рівномірного охоплення країв і середини, обов’язково — біля ослаблених, пожовклих і відсталих у рості рослин. Залежно від розміру ділянки, кількість місць відбору грунтових зразків може бути різною, але обов’язково не менше одного на гектар.
Заходи із обмеження поширення ЗКЖ
У разі виявлення ЗКЖ на території України вживають усіх необхідних заходів із ліквідації первинного вогнища згідно з чинним фітосанітарним законодавством. Для цього передбачено відповідні запобіжні, організаційні, агротехнічні, біологічні, хімічні заходи, а також використання стійких сортів культури. Запобіжні заходи спрямовані на заборону ввезення на територію України із зон зараження (країн поширення ЗКЖ) качанів кукурудзи молочної та воскової стиглості, зелених частин кукурудзяних рослин, що завозяться в рік їхнього вирощування у період із серпня по листопад; ретельний огляд всіх партій зерна кукурудзи, що надійшли з країн поширення західного кукурудзяного жука.
Організаційні заходи полягають у тому, що на території, де виявлено шкідника, вводять карантин. Водночас установлюють межі та розмір виявленого вогнища, регламентують перевезення вантажів із карантинної зони, інформують адміністрацію та населення району, де виявлено ЗКЖ.
Ефективним агротехнічним заходом проти ЗКЖ є сівозміна, що включає зернові, крім кукурудзи, багаторічні трави, конюшину, люцерну тощо. Поля кукурудзи, на яких виявлено первинні вогнища ЗКЖ, переорюють після збирання врожаю і наступного року засівають іншими культурами. На цих полях забороняють висівання кукурудзи протягом трьох років. Застосування полицевої оранки, малосніжні та холодні зими зумовлюють глибше промерзання грунту і спричинюють часткову загибель яєць шкідника. По периферії висівають стійкі сорти та гібриди, яким властиві глибоке залягання коріння та регенеративна здатність швидко відновлювати його.
У всіх вітчизняних та світових літературних джерелах сівозміну називають найефективнішим заходом контролю Diabrotica. Личинки не здатні швидко пересуватись, і якщо вони виходять із яєць у полях, де раніше була посіяна кукурудза, але тепер там росте інша культура, рівень їхнього виживання значно знижується. Проте сама по собі сівозміна впливає лише на зменшення кількості шкідників і втрати врожаю, але не зможе запобігти пошкодженню, оскільки життєвий цикл шкідник може завершувати на інших рослинах-господарях. Дорослі жуки можуть швидко значно поширюватись (до 100 км/рік), самки дуже плодючі, до того ж певна частина яєць може затримувати свій розвиток на один рік.
Біологічні заходи спрямовані на використання природних ворогів
У D. v. virgifera небагато ефективних природних ворогів, але вони, безперечно, допомагають стабілізувати чисельність шкідника. Для оцінки патогенного потенціалу закордонними вченими було виконано дослідження впливу на D. v. virgifera нематод Stenernema carpocapsae або Heterorhabditis bacteriophora у комбінації із грунтовим інсектицидом тефлутрин, що дало добрі результати. В США ентомофагами західного кукурудзяного жука є комахи із родин Carabidae (Harpalus sp.), Cantharidae (Chauliognathus marginalis), Braconidae (Syrrhizus sp.), Tachinidae (Celatoria diaroticae, Chaetophleps setosa).
Агрохімія проти ЗКЖ
Проти личинок або дорослих комах діабротики у світі досить широко застосовують хімічні заходи.Грунтові інсектициди застосовують для контролю личинок ЗКЖ, позаяк вони проводять усе своє життя в грунті, живлячись корінням кукурудзи. Інсектициди можуть бути застосовані до висіву, під час висівання або після нього (у період вегетації). Гранульовані грунтові препарати набули широкого використання на практиці в США і виявились ефективнішими, ніж їхні рідкі формуляції.
Найпоширенішим методом стало застосування грунтових інсектицидів водночас із висівом. Гранульовані інсектициди розміщують у борознах або смугах 15 см завширшки, в шарі грунту над насінням, потім заглиблюють його у грунт тракторами із ребристими колесами або важкими ланцюгами. Рідкі препарати вносять за допомогою розпилювачів низького тиску.
У США наразі для контролю ЗКЖ використовують препаративні суміші: біфентрин, хлоректоксифос + біфентрин, хлорпірифос, клотіанідин, тебупіримфос + цифлутрин, тербуфос, тефлутрин. Тефлутрин (Force) і тебупіримфос + цифлутрин (Aztec) переважно використовують у вигляді гранул. Ті самі інсектициди було зареєстровано в Європейському Союзі. У зв’язку із законодавством, яке не підтримує використання гранульованих інсектицидів до використання рекомендовано переважно рідкі препарати.
У США обробки насіння інсектицидами рідко застосовують для управління розвитком і поширенням ЗКЖ. Ефективність застосування інсектицидів для обробки насіння, незалежно від типу активної речовини, не завжди задовільна. Цей метод рекомендують за низького або середнього ступеня зараження ЗКЖ. Обробку насіння розглядають більше як захист коренів, аніж інструмент для скорочення чисельності популяції. Крім того, було встановлено, що інсектициди із групи неонікотиноїдів справляють несприятливий вплив на бджіл.
Використання трансгенних стійких сортів кукурудзи
У 2003 р. генетично модифікована кукурудза отримала дозвіл у США для використання як засіб зниження шкоди, заподіяної личинками Diabrotica. Звідтоді рівень застосування ГМ-насіння збільшився і в 2009 р. становив 45% загального обсягу виробництва. У Європейському Союзі використання ГМ-сортів і гібридів кукурудзи проти ЗКЖ не врегульовано. Західний кукурудзяний жук може бути завезений у будь-яку точку України разом із вантажами у період льоту імаго (у липні-серпні) із регіонів країни, де він масово поширився (Закарпатська, Львівська обл.), а також з інших країн.
Фахівці фітосанітарної служби передбачають, що в 2019 р. слід очікувати збільшення чисельності шкідника у заражених регіонах.Якщо не дотримувати карантинних заходів, західний кукурудзяний жук може стати найнебезпечнішим шкідником кукурудзи в Україні. Шкодочинність його на цій культурі можна буде порівняти зі шкодою колорадського жука на картоплі.
Тому державні фітосанітарні інспектори на територіях, де запроваджено карантинний режим щодо ЗКЖ, рекомендують дотримувати сівозміни, в якій кукурудзу повертають на попереднє місце не раніше ніж через три роки. Також інспектори інформують громадян про основні ознаки та шкодочинність ЗКЖ, повідомляють їм про карантинні обмеження у разі виявлення шкідника.
За недотримання сівозміни як у господарствах, так і на присадибних ділянках кількість личинок ЗКЖ у заражених регіонах  може сягнути критичного порогу чисельності, що призведе до значних економічних збитків, тому проведення хімічних заходів (насамперед, проти личинок) стане украй потрібним.
Сабадош М., Дьордяй Н., спеціалісти Головного Управління 
Держпродспоживслужби в Закарпатській області