Сказ – гостре, вірусне захворювання тварин та людини, яке характеризується пораженням центральної нервової системи. Захворювання реєструється в більшості країн світу. На жаль, дане захворювання за останні роки неодноразово реєструвалось і в нашому районі. В більшості випадків джерелом інфекції були червоні лисиці популяція яких за останні роки значно зросла.
Найбільш небезпечнитм у випадках захворювання диких чи домашніх тварин є те, що майже у всіх випадках з хворими тваринами контактують люди. При цьому слід зазначити, що при зараженні людини, дана хвороба являється невиліковною і без проведення необхідних антирабічних щеплень призводить до смерті.. Тому, у випадках покусів, ослинення шкіри, подряпин завданих сприйнятливими до зараження на сказ тваринами - необхідно негайно звертатись за наданням медичної допомоги в найближчу медичну установу, а також в дільничну чи районну лікарню ветеринарної медицини для того, щоб за твариною яка нанесла покуси був встановлений ветеринарний нагляд. При цьому, ні в якому разі не треба вбивати (умертвляти) тварину до проведення її огляду ветеринарним спеціалістом з послідуючою постановкою на карантин протягом 10 днів та встановлення заключного діагнозу.
Враховуючи резервуар збудника сказу розрізняють епізоотії природнього та міського типу. В першому випадку, носіями інфекції є дикі м»ясоїдні тварини – лисиці, вовки, кажани та інші. В другому – безпритульні собаки та коти. При цьому, як показують багаторічні спостереження, в випадку клінічних проявів захворювання - дикі тварини направляються в місця перебування людей де проявляють агресивний стан, нападають на людей та домашніх тварин і завдають їм покусів. Домашні тварини, - навпаки дичавіють, в домашніх умовах прячуться в темні місця, або взагалі втікають в місця де не проживають люди, ліси, тощо. Однак, що характерно для всіх тварин заражених на сказ – це агресивний стан, бажання нанести покуси, вскуйовджена шерсть, слинотеча, світло- та водобоязнь.
Основним методом боротьби з даним захворюванням є регуляція популяції червоних лисиць. Так, згідно даних лісо-мисливських господарств району їх чисельність становить в середньому більше 10 голів на 1000 га. мисливських угідь, тоді як згідно існуючих норм не повинна перебільшувати 0,5 – 1 голови. Тому, службі УТМР, лісомисливським господарствам району необхідно проводити відстріл червоних лисиць в лісо-мисливських угіддях, при цьому зняття шкір з трупів забороняється, а зметою проведення моніторингу даного захворювання – направляти трупи відстрелених тварин в районну лабораторію ветмедицини чи в найближчу дільничну ліканю ветмедицини.
Тільки спільними зусиллями всіх зацікавлених служб, органів місцевого самоврядування та власників тварин можна утримувати під контролем епізоотичну ситуацію щодо сказу тварин та забезпечити належний порядок та захист людей від небезпеки зараження сказом.