Тячівська районна державна адміністрація

Офіційний веб-сайт Тячівської районної державної адміністрації

  1. Головна
  2. Новини
  3. Актуальне
  4. Культура
  5. Суспільство
  6. Туризм
  7. Новини Закарпаття
  8. Тячівщина - соляний оберіг
  9. Рубрика: Про унікальний Тячівський район Закарпатської області (у рамках туристичного проєкту "Тячівщина - соляний оберіг України"

Рубрика: Про унікальний Тячівський район Закарпатської області (у рамках туристичного проєкту "Тячівщина - соляний оберіг України"

2025-11-06 11:19:36
БЕДЕВЛЯ — ТИХИЙ ПОРТ СОЛЯНОГО ШЛЯХУ

Серед  зелених пагорбів і річкових  долин Тячівщини  лежить мальовниче село Бедевля — місце, де історія зустрічається з легендою, а кожен  подих вітру несе спогад про давні часи. Тут, на березі могутньої Тиси, колись зупинялися  човни й плоти,  навантажені найціннішим скарбом Карпат — білим  золотом, тобто сіллю.

Старе село, що пам’ятає тишу  віків

Історія Бедевлі бере початок ще в XIII столітті. За місцевими переказами, перші поселенці прийшли сюди близько 1250 року —  шукаючи  землю між річками Тересва  та Тиса, придатну для життя  і торгівлі.

Перша письмова згадка про село датується 1336 роком, коли воно згадується під назвою Bedőháza. Тоді територія належала до  Мармароського комітату Угорського королівства — одного з найбільш  активних регіонів у виробництві солі.  

Старе поселення  розташовувалося не там, де стоїть  сучасна Бедевля, а ближче до річки — у місцевості, яку нині називають урочище Котелеб. Тут, за легендами, стояла дерев’яна церква святого Михаїла (1435 р.) і невеликий монастир,  де служили монахи-відлюдники.  Від храму залишився кам’яний хрест,  який і досі  вважають святим місцем.

Згодом   часті повені змусили людей  переселитися вище, на  більш безпечне місце. Так  виникла нова  Бедевля, а старе  поселення залишилося  в пам’яті під назвою  «Старе село».

Портош — маленький порт великої  ріки

Нижче  від  Котелеба, ближче до  Тиси, лежить інше урочище — Портош.  Його  назва не випадкова: походить від латинського  portus  — порт, пристань, або від угорського partos — прибережний. Саме тут, за переказами, зупинялися човни й плоти,  що сплавляли сіль  із Солотвина.

Плотогони   везли важкі мішки  із сіллю вниз по  течії — через Хуст, Виноградів  і далі до  угорських міст.   Бедевля була природною  зупинкою на цьому шляху —   малим, але важливим портом Соляного шляху. Тут   ремонтували човни, лагодили снасті,  обмінювалися новинами та,  можливо, залишали частину товару  місцевим купцям.

Тодішній портош гудів, як невелике річкове містечко:  біля берега сушили плоти й перев’язували мотузки, на піщаних схилах стояли  дерев’яні склади, а поруч, у шинку, співали мандрівники - торговці.

Кажуть, коли вночі Тиса здіймалася й плескалася об берег,  старі люди чули в шумі  води подзвін старих човнів і спів плотогонів.

Сіль — душа Мармарощини

Сіль із Солотвина була відома ще з римських часів. Її добували у великих підземних шахтах і транспортували річковими шляхами через усю Європу. Ці маршрути утворили так званий Соляний шлях — живу  артерію торгівлі, що з’єднувала Карпати з Дунаєм.

Бедевля лежала саме в  серці цього шляху. Хоч село не було головним центром торгівлі, його жителі активно брали участь у перевезенні солі та лісу. Вони були плотогонами, човнярами, теслями — людьми,  які знали ціну річковій праці.

Навіть  у XIX  столітті в  місцевих хроніках записано: «По Тисі сплавлявся ліс, а на збитих плотах перевозилась сіль із солотвинських копалень». 

Голоси минулого

Місцеві  старожили розповідають, що на  березі Тиси колись стояли  масивні дерев’яні палі —  можливо рештки  старого причалу.

Один  дід із Бедевлі   згадував: «Коли ми,  малі, купалися в Портоші, з води ще стирчали колоди. Дід казав, то там пристань  була, де сіль міняли на зерно й тканину».

Такі  перекази — не просто слова. Вони  доповнюють історію, яку не  завжди зафіксували в хроніках. У них  живе народна пам’ять — жива, тепла,  людська.

Бедевля сьогодні — зупинка на  маршруті “Дорога білої ріки”

Сьогодні Бедевля стає частиною туристичного  маршруту  «Тячівщина - соляний оберіг  України», який покликаний відкрити для мандрівників унікальний  світ Закарпаття — світ  гір, річок і стародавніх  доріг солі.

У селі можна відвідати:
- Урочище  Котелеб — місце  старої церкви та перших  осель; 
- Урочище Портош  — ймовірний «порт солі» на  берез і Тиси;
- Церкву Святого Архангела  Михаїла (1838 р.) — приклад  закарпатського храмового  будівництва;
- Етнокуток   або музей в адміністративній  будівлі Бедевлянської сільської ради — із  предметами  старовинного побуту, знаряддями, історичними фото.

Тут туристи   можуть пройти «соляною стежкою» , дізнатися про історію транспортування   солі, скуштувати місцеві страви з   «білим  золотом Карпат» і навіть  отримати  сувенірний  кристал солі з Солотвина — символ подорожі.

Для тих, хто  шукає  історію серцем

Подорож  до Бедевлі  — це не лише  знайомство з минулим, а й зустріч із духом Карпат.

Стоячи на березі  Тиси, де колись зупинялися плоти,  можна  відчути подих старої Європи, запах мокрого дерева й легкий солоний  присмак у повітрі.

Тут історія  не в підручниках — вона в   шелесті води, у  старих назвах урочищ, у піснях,  які й сьогодні співають місцеві.  І саме ця історія робить   Бедевлю важливою частиною Соляного шляху, частинкою  великої спадщини, яку з любов’ю  зберігає  Тячівщина — справжній  соляний оберіг України.

Попередня публікація рубрики: https://tyachiv-rda.gov.ua/news/9189-rubrika-pro-unkalniy-tyachvskiy-rayon-zakarpatskoyi-oblast-u-ramkah-turistichnogo-proyektu-tyachvschina-solyaniy-oberg-ukrayini.html



Тячівська районна державна адміністрація
90500, Закарпатська область,
м. Тячів, вул.Незалежності 30
Телефони
(03134) 3-38-87
3-30-27

Електронна пошта
tyachivrda@carpathia.gov.ua
tyachivrdaua@ukr.net
Графік роботи
Пн-Чт: 08:00 - 17:00
П’ятниця - 08:00 - 15:45
Весь контент доступний за ліцензією Creative Commons Attribution 4.0 International license, якщо не зазначено інше