З 1 березня 2019 року в Закарпатті розпочалося проведення історично-культурних заходів з нагоди відзначення 80-річниці Карпатської України.

Метою святкування є більш детальне вивчення історії Карпатської України, виховання поваги та гордості до героїчних сторінок минулого нашого краю та героїв, вивчення життя і діяльності всіх тих, хто творив цю історію. 
Не стояла осторонь і Тячівщина, вона   відрізнялася особливою активністю у державотворчих процесах Карпатської України. Ії активісти брали участь у січових організаціях, а тересвянець І.В.Прінц при президентові А.Волошині очолював Молодіжну організацію «Червона профспілка», завданням якої було організовувати сільські, районні січові організації, проводити їх навчання, культмасову роботі в молодій країні та організовувати мітинги. Саме Тячівська Сотня ішла на Красне поле бою з відомою на всю Україну піснею «Плине кача по Тисині».
2 березня 2019 року ГО «Злагода» (голова Цимбаліста М.В.) та активіст Майдану і учасник АТО, один із засновників  ГО «Учасників революції гідності, ветеранів, волонтерів та добровольців» Бенчак В.В. організували в сесійній залі Тересвянської селищної ради святкування 80-річниці Карпатської України. 
Воно проходило особливо колоритно, цікаво та емоційно, адже програма заходу була насиченою, на яку запрошені почесні гості -  С.С.Федорчук, Ярослав Ілляш, очевидець тих подій - 93-ти річний  ветеран війни Василь Миколайович  Маркуш та родичі героїв Карпатської України. А також деякі вчителі Тересвянської ЗОШ (Данилюк Н.М., Лукач І., Приймак М.В. та ін.) з учнями, викладачі Тересвянського ліцею, працівники та вихованці ДНЗ №3, представники громадськості селища Тересви та патріоти Тячівщини. 
З вступним словом виступив Віталій Бенчак, який привітав всіх присутніх з славними історичними подіями, що відбувалися 80-років тому в нашому благословенному краї. Потім він надав слово вченому, журналісту, вихідцю з Донецька С.С.Федорчуку, який презентував перевидану книгу «Закарпаття в боротьбі», автором якої є Антін Кущинський. 
Книга вийшла в світ 1981 року та події які подані в ній, автор описав з власних спостережень і досліджень. Звичайно, в ній не відображено повну картину тих буремних подій і не всі герої вписані в цю книгу, тому саме вивчаючи по інших джерелах історію всіх процесів, що відбувалися в той час, можна буде скласти більш реальну та об’єктивну картину створення Карпатської України. Всім присутнім було приємно, що українці зі Сходу цікавляться історією Закарпаття, поширюють, повертають її через книгодрукування, бо саме так відроджується минуле.
Весь зал затамував подих, коли відмінник освіти України, викладач-методист В.М.Цимбалістий  почав аналізувати і демонструвати єдиний документальний фільм про події, що відбувалися 80-років тому в Закарпатті К.Лесюка «Трагедія Карпатської України».
 Адже в цьому фільмі знято тересвянця, їх односельчанина і для декого й родича Івана Васильовича Прінца. Красивий, освічений, перспективний і активний молодий політик Карпатської України чотири рази появляється в фільмі (думаємо, що він організував зйомки цієї стрічки). Всі мали змогу побачити його власний кабінет, де він був начальником служби Августина  Волошина, виконував важливу політичну роль, мав доступ до конфіденційних документів.
Односельці почули голос Івана Прінца, президента КУ Августина Волошина та його міністрів. Саме цей фільм показує велич нашого народу та потужний інтелектуальний його потенціал, тому нам тепер зрозуміло, чому наші земляки зуміли створити Карпатську Україну мирним дипломатичним шляхом, перебуваючи у складі Чехословаччини.
Потім слово надали родичам трьох тересвянців, які були смертельно закатовані гортистами та НКВ-дистами.
Про  свого вуйка, Василя Неболу  розповіла його племінниця К.П.Бедевельська. Вона описала жахливі тортури, які зазнав її родич,  про біль і горе родини від втрати сина і брата.
Про трагічну долю свого родича, стрия Івана Прінца розповідала М.В.Цимбаліста. Вона сказала, що після розгрому КУ Іван лікувався у своєї нареченої в Буштині, потім нелегально перебрався в Тересву. Але жандарми всяко його вистежували, турбували, стукали у вікна вночі. 
Тому було прийнято рішення, що Іван мусить покинути рідний дім, рідний край, якому бажав розквіту і процвітання. Він перейшов кордон до Івано - Франківська, там його затримали радянські прикордонники. Довго і жорстоко вели допит, і в результаті полонений признався, що він був головою Молодіжної Карпатської організації «Червона профспілка» та на службі в президента КУ. Такі признання були для нього фатальними. Його засуджують на 3 роки за нелегальний перехід кордону. І ось після ознайомлення з Кримінальною справою, ми бачимо, що у вироку не написано місце відбування покарання. Ми звернулися до свого однокурсника, генерала СБУ, щоб допоміг віднайти, де відбував покарання Іван Прінц, бо нема вказано місце. Відповідь була жахливою, він сказав, що якщо нема вказано місця відбування покарання, значить його закатували в Івано-Франківській тюрмі, кинули в одну велику яму і засипали негашеним вапном. Щоб залишився тільки попіл! Це небачена жорстокість.
Так закінчив своє життя молодий, освічений, забезпечений, перспективний тересвянець, який був гордістю сім'ї родини селища та Карпатської України.
Саме тому, ГО «Злагода» запропонувала місцевій владі, в пам'ять про діячів КУ, що були смертельно,  жорстоко закатовані, зокрема трьом тересвянцям,   Івану Прінцу, Неболі Василю та Мірявцю Василю присвоїти звання « Почесний громадянин Тересви» і таким чином віддати належну їм пам'ять від вдячних потомків. Бо як казав владика Йосип Сліпий, що нікчемний той народ, що зневажає героїв, які віддали своє життя за волю і добробут рідної землі.
Напевно всі присутні відчули велику силу магічних слів, які сказав тересвянській молоді Голова товариства ветеранів Маркуш Василь Миколайович: бережіть свою країну, не віддавайте її нікому.
Свято закінчилося чудовим виступом вихованців Тересвянського ДНЗ №3, де з привітаннями виступила завідуюча Руснак Світлана Василівна. А потім весь зал спостерігав, про велику патріотичну роботу, що проводиться з маленькими тересвянцями в цьому садку. Гості з Києва приємно були здивовані виступами маленьких тересвянців, і казали ми, ще не бачили, щоб такі маленькі дітки співали патріотичні пісні. Плакатися хотіло від їх виконання пісні «Чи чулисте рідні браття, як боролось Закарпаття», яку підготувала муз. керівник цього закладу Петровцій Леся Миколаївна та Федорцева Оксана Василівна. Крім того маленькі тересвянці декламували вірші поетів КУ, які підготувала вихователька Гасимова А.І.
Потім з віршами Гренджі Донського та Зореслава виступи школярі з родини наших героїв: Прінц Олеся, Пелех Даринка та Приймак Софійка, яких підготувала вчителька Приймак М.В.
Велике враження справило наше святкування на всіх присутніх у залі, які взяли участь у голосуванні про присвоєння почесних громадян Івану Прінцу, Неболі Василю, Мірявцю Василю. Голосування було одноголосним. Гості подарували родичам, вчителям історії, патріотам та учням школи перевидані книги! А тересвянці віддячили їм красивими трояндовими букетами! Звичайно, було зроблено багато фото на згадку.
В почутті вдячності до пам'яті героїв тих славних днів КУ схиляємо голови перед їхньою безмежною любов’ю  до Рідного краю і перед їхньою вірністю Визвольній Ідеї аж до смерті. Пам'ять про них з Божої волі й Покровительки України Пречистої Діви Марії ніколи не забудеться. Ця Визвольна Ідея, ще розквітне в орелі прийдешньої слави і єдності українського народу. В тій бо єдності наша сила й перемога над ворогами зовнішніми і внутрішніми, як запорука постання Соборної Української Держави. Незабутня їм честь і слава!
Катерина Павлик заступник ГО "Злагода" смт. Тересва