Під головуванням Прем’єр-міністра України Дениса Шмигаля відбулася селекторна нарада з питань врегулювання проблемних питань, пов’язаних із запобіганням потрапляння твердих побутових відходів у річку Тиса та інші водні об’єкти, у національному і транскордонному аспектах.

---

У нараді взяли участь: Міністр захисту довкілля та природних ресурсів Р.Абрамовський, голова Закарпатської ОДА О.Петров, голови Львівської, Чернівецької та Івано-Франківської облдержадміністрацій, Голова Державної екологічної інспекції А.Мальований та інші.
Відкриваючи нараду, Денис Шмигаль повідомив, що під час паводків цього року в західних областях України проявився масштаб проблеми потрапляння сміття в транскордонні водні об’єкти.
 «За 30 років не було створено ані концепції, ані стратегії з утилізації твердих побутових відходів, ані реалізації її на практиці. І на гірських територіях західних областей ця проблема проявляється особливо гостро…Проблема стосується всієї України і ми маємо почати напрацьовувати кроки для вирішення цієї проблеми на рівні всієї держави, а західні області нехай стануть для нас першим кроком. Треба зробити все, щоб побутові відходи зі стихійних звалищ не потрапляли у водні об’єкти», - додав Прем’єр-міністр.
Про ситуацію, яка склалася із забрудненням водних артерій на Закарпатті доповів Олексій Петров:
"Основні проблеми в екологічному плані, які ми спостерігаємо сьогодні:
- це наявність несанкціонованих сміттєзвалищ;
- паспортизовані полігони та поля, які мають дуже обмежений ресурс і заповнені на 85–90 %;
Три рівня проблеми, які я, традиційно, виділяю: операційний, тактичний і стратегічний. 
Щодо операційного рівня. Основна проблема, яка була і в якій звинувачували Закарпаття – потрапляння сміття в басейн річки Тиса. Причиною було Рахівське сміттєзвалище. Воно паспортизовано, має відповідні документи і підходить до норм ДБН. Але через вихід річки Тиса на заплаву завжди забиралася частина цього сміттєзвалища і потрапляла до Угорщини. Ми провели заходи, які унеможливлюють на сьогодні цього: побудувано дамбу. На сесії облради нам виділили 5 млн грн, з яких 1 млн грн ми спрямували на будівництво цієї дамби. Останній паводок продемонстрував, що ці заходи удосконалені і успішні. Жодного сміття з Рахівського сміттєзвалища не потрапило до річки.
Але відповідно до тих відео, які демонструвало Управління водного господарство, ми маємо ще 3 такі непрості затори на річці Латориці і на Тисі. Затори, щоб усі зрозуміли, мають навіть не 5-річну історію, а значно більшу. Дістатись до них людям, практично, неможливо. Прийнято рішення сформувати групу з Нацгвардії, ДСНС і батальйону "Тиса", використовувати, так званий, «великий артилерійський трасоукладчик». Таким чином, ми плануємо дістатися тих заторів і, упевнений, що приберемо їх.
Щодо тактичного рівня. Активно займаємося питанням щодо залучення інвесторів, які зможуть побудувати в регіоні сміттєпереробні заводи. Для такого дотаційного регіону, як Закарпаття, ми не знайдемо іншої можливості, якщо ми не будемо доплачувати або шукати компенсаторні механізми для інвесторів. Сьогодні Ужгород чи Мукачево може платити 150 грн за куб сміття на офіційні ТПВ полігони. Інші райони не платять і не будуть. І на жаль, найголовніше, що місцеві органи самоврядування також не в змозі відповідно до їх бюджету компенсувати вивіз сміття.
Я хочу звернути вашу увагу, що і законопроект "Про управління відходами" на сьогодні в першому читанні десь там "помер". Давайте хоча б базові якісь термінології введемо. А потім уже будемо із санкціями розбиратись.
Для інвесторів цей бізнес нерентабельний. З тією ціною, по якій ми готові їм давати або органи місцевого самоврядування здавати сміття, вони не виходять на точку окупності. Тому просять компенсаторний механізм. Як варіант була пропозиція: продукт вторинної переробки, так звана електроенергія, яка скидається в мережу хоча б по зеленому тарифу. Я порушував це питання в офісі Президента України. Потрібно щось придумати для інвестора. Або податкові канікули, або додаткова компенсація. Поки цей бізнес не буде рентабельним ми будемо завжди мати цю проблему.
Ще однією проблемою для західних областей є високий рівень соціальної напруги. Немає відповідної культури, самосвідомості. Люди не хочуть, щоб ми будували ані полігони (у нас є такі пропозиції), ані сміттєпереробні заводи. От пан Андрій Мальований в цьому контексті в своїх слайдах показав, що в закарпатському регіоні є дві ділянки: в Ірляві і у Виноградівському районі. Там у нас навіть проведені громадські слухання. Із трьох сіл дві громади погодилися, одна не погодилася і кидається під грейдери. Вони категоричні: «Ми не дамо». Якщо ми не внесемо зміни до Земельного кодексу і не змінимо цільове призначення цих земель, то ми нічого не зможемо побудувати для суспільних потреб. Це вже рівень стратегічний, рівень національної безпеки. 
Навіть сміттєпереробка, яку ми сьогодні маємо або мали, вона сьогодні "закрилася" по Закарпатській області. Я впевнений, що по інших регіонах також. Через те, що вона не рентабельна. Китай після ковіда закрив ринок вторсировини. Європа відправляє, як на сміттєзвалище, до України вторсировину по нульовій ставці. Продають "у мінус", тому що в них вартість переробки – 40 центів за куб. Ми надіслали до Кабінету міністрів листа: "просимо переглянути квоти, обсяги ввезення в Україну вторсировини". Тому що наші заводи всі, навіть ті сміттєпереробні, які ми так плекали і підтримували, позакривалися. 
Щодо стратегічного рівня. Хотів запропонувати одну практику щодо додаткових джерел фінансування або відшкодування нерентабельної діяльності для інвесторів сміттєпереробки та сміттєспалювання. Згідно неї, фінансове навантаження мають нести заводи-виробники пакувальної продукції. Так було завжди, це світова практика. Це якраз той механізм збору додаткових коштів без навантаження на держбюджет, за рахунок яких ми можемо компенсувати роботу інвесторів сміттєпереробки. Будемо формувати свої пропозиції і направляти на Кабмін».