РОЛЬ МІНІСТЕРСТВА ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ У СТВОРЕННІ ТА ДІЯЛЬНОСТІ СИСТЕМИ БЕЗОПЛАТНОЇ ПРАВОВОЇ ДОПОМОГИ В УКРАЇНІ Ст. 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Однак, лише 15 років потому був прийнятий закон, який передбачав механізм реалізації даного права – Закон України «Про безоплатну правову допомогу» від 02.06.2011р. Так, безоплатною правовою допомогою є правова допомога, що гарантується державою та повністю або частково надається за рахунок коштів Державного бюджету України, місцевих бюджетів та інших джерел. Право на безоплатну правову допомогу – гарантована Конституцією України можливість громадянина України, іноземця, особи без громадянства, у тому числі біженця чи особи, яка потребує додаткового захисту, отримати в повному обсязі безоплатну первинну правову допомогу, а також можливість певної категорії осіб отримати безоплатну вторинну правову допомогу у випадках, передбачених цим Законом. Даним Законом сформульовано легальне визначення ключових понять у сфері безоплатної правової допомоги, врегульовано порядок надання безоплатної первинної та вторинної правової допомоги, управління системою надання безоплатної правової допомоги та її фінансування, оскарження рішень щодо надання безоплатної правової допомоги, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Таким чином, цей Закон ліквідував законодавчий вакуум регулювання безоплатної правової допомоги. Закон передбачає надання двох видів безоплатної правової допомоги (БПД) – первинної та вторинної. Таким чином, законодавець диференціює поняття «доступу до права» (англ. accesstolaw, фр. accesaudroit) та «доступу до правосуддя» (англ. accesstojustice, фр. accesaujustice), адже вони є різними як за своєю формою і змістом, так і за способом реалізації. Безоплатна первинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає в інформуванні особи про її права і свободи, порядок їх реалізації, відновлення у випадку їх порушення та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Безоплатна первинна правова допомога (БППД) охоплює: 1) надання правової інформації; 2) надання консультацій і роз'яснень з правових питань; 3) складання заяв, скарг та інших документів правового характеру (крім процесуальних); 4) надання допомоги в забезпеченні доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги та медіації. Безоплатна вторинна правова допомога – це вид державної гарантії, що полягає у створенні рівних можливостей для доступу осіб до правосуддя. Безоплатна вторинна правова допомога (БВПД) полягає у наданні наступних правових послуг: 1) захист від обвинувачення; 2) здійснення представництва інтересів осіб, які мають право на безоплатну вторинну правову допомогу, в судах, інших державних органах, органах місцевого самоврядування, перед іншими особами; 3) складання процесуальних документів. Якість надання безоплатної правової допомоги оцінюється за такими критеріями як результативність, своєчасність, доступність, зручність, відкритість, повага до особи, професійність та конфіденційність. Для комплексного оцінювання якості діяльності суб'єктів надання безоплатної правової допомоги буде проводитися незалежний моніторинг. Дотримання суб'єктами надання безоплатної правової допомоги стандартів якості сприятиме ефективному та якісному виконанню ними своїх обов'язків та довіри до системи безоплатної правової допомоги в цілому. З метою приведення підзаконних нормативно-правових актів у частині надання безоплатної первинної правової допомоги у відповідність до Закону України «Про безоплатну правову допомогу» наказом Міністерства юстиції України від 21.09.2011р. № 3047/5 затверджено Порядок роботи громадської приймальні з надання безоплатної первинної правової допомоги. Важливим фактором успіху у впровадженні Закону України «Про безоплатну правову допомогу» є організація і підтримка ефективного постійного діалогу задля консенсусу з ключових питань формування системи серед головних учасників цього процесу. Насамперед, це адвокатура, а також національна поліція, державна прикордонна служба, органи місцевого самоврядування, громадські організації. Окремо слід зазначити про функціонування в університетах та приватних юридичних компаніях таких консультаційних установ, як юридичні клініки (наприклад, США, Південна Африка, Нідерланди). Є вони також і в Україні. В таких клініках студенти поєднують навчання з практичною роботою. Дане питання регулюється Наказом Міністерства освіти і науки України Про затвердження Типового положення про юридичну клініку вищого навчального закладу України від 03.08.2006р. № 592. Юридична клініка є структурним підрозділом вищого навчального закладу III-IV рівнів акредитації, що здійснює підготовку фахівців за напрямом «Право», і створюється як база для практичного навчання та проведення навчальної практики студентів старших курсів. До успіхів системи БПД можна віднести, зокрема, достроковий перехід до системи електронних закупівель. Так, із 01.03.2016р. у Координаційному центрі з надання правової допомоги та його територіальних відділеннях – регіональних та місцевих центрах з надання безоплатної вторинної правової допомоги – здійснено перехід до електронної системи державних закупівель. Цікаво, що відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015р. № 922-VIII з 01.04.2016р. центральні органи виконавчої влади та замовники, що здійснюють діяльність в окремих сферах господарювання, переходять до системи електронних закупівель; з 01.08.2016р. – переходять усі замовники. До інших позитивних здобутків можна віднести наявність позитивної судової практики. Так, мають місце успіхи адвокатів Регіональних центрів з надання БВПД щодо виправдувальних вироків у кримінальних провадженнях (наприклад, за ч. 2. ст. 125 КК України, ч. 3 ст. 185 КК України, ч. 1, 2 ст. 190 КК України, ч. 2 ст. 268 КК України, ч. 2 ст. 307 ч. 1, 3 ст. 321 КК України); щодо зміни кваліфікації дій підозрюваного/обвинуваченого на таку, що передбачає менш тяжкий злочин або більш м’яке покарання, або зменшення об’єму обвинувачення (наприклад, з ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 15 ч. 1 ст. 162 КК України, з ч. 3 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 125 КК України виключення обвинувачення за ч. 2 ст. 309 КК України). Міністерство юстиції його територіальні органи та інші підвідомчі органи юстиції є невід’ємною частиною державного механізму сучасних країн, на які зазвичай покладаються завдання у сфері нормотворчості та організації правової роботи та забезпечення діяльності органів судової влади. Разом із тим, державний лад, стан розвитку суспільства, правові традиції та поточні потреби державного управління зумовлюють істотні відмінності у напрямках діяльності та компетенції органів юстиції у зарубіжних країнах. Наголосимо, що діяльність Міністерства юстиції як і будь-якого іншого державного органу і в Україні, і у зарубіжних країнах щільно пов’язана з правами людини, як із забезпеченням їх належної реалізації, наприклад, права на легалізацію некомерційної організації, так і зі створенням умов для дотримання реалізації та захисту прав людини іншими суб’єктами – нотаріусами, адвокатами, судовими експертами і т. д. З ціллю реалізації нагляду у сфері надання безоплатної правової допомоги, Міністерством юстиції України Наказом від 25.02.2014р. № 386/5 затвердило Стандарти якості надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі (далі – Стандарти). Стандарти – це комплекс основних характеристик моделі гарантованого державою захисту, передбачених міжнародними правовими актами, законодавством України, у межах яких та з урахуванням узгодженої правової позиції сторони захисту захисник є незалежним в обранні стратегії і тактики захисту у кримінальному провадженні для здійснення активного та розумного захисту прав, свобод та законних інтересів клієнта всіма не забороненими законом засобами. Ці Стандарти ґрунтуються на принципах верховенства права, законності, незалежності адвокатської діяльності, конфіденційності, уникнення конфлікту інтересів, домінантності інтересів клієнта, запобігання корупції, компетентності та добросовісності у виконанні адвокатом своїх професійних обов’язків. Метою розроблення і впровадження цих Стандартів є: 1) своєчасне та якісне надання в необхідному обсязі безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі; 2) забезпечення ефективного використання коштів державного бюджету, виділених на оплату діяльності адвокатів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у кримінальному процесі; 3) методична підтримка та підвищення професійного рівня адвокатів, які надають правову допомогу у кримінальному процесі. Головний спеціаліст Тячівського Бюро правової допомоги Ю. Селебинка