Мисливський будинок графа Гірша — перлина Малої Угольки у серці проєкту “Тячівщина — соляний оберіг України”
Серед зеленого моря буків і смерек Угольського заповідного масиву, де природа зберегла свою первісну красу, стоїть незвичайна споруда — колишній мисливський будинок австрійського графа Гірша. Сьогодні тут діє Малоугольківська гімназія №1, але сама будівля залишається мовчазним свідком далекої історії, що перегукується з духом проєкту «Тячівщина — соляний оберіг України» — адже, як і сіль, ця оселя зберігає пам’ять, традицію й силу землі.
Навколо гімназії — справжній райський куточок: зелені крони дерев, чисте гірське повітря, спів птахів замість шуму моторів. Під тінню старих смерек — лавочки, де учні відпочивають на перервах, спортивні майданчики, що оживають дитячим сміхом. Звідси відкриваються пейзажі такої краси, що здається — сама природа тут охороняє спокій і гармонію.
Та серце цього місця — старовинна будівля, якій уже понад півтора століття. Її стіни, складені з каменю давнього монастиря, пам’ятають час, коли сюди, у кінці XIX століття, прибув граф Гірш. Його вразила краса угольських лісів, і він звів тут двоповерховий маєток — мисливський будинок серед дикої природи. Згодом сюди переїхала його родина, а сам граф узяв на себе місію охоронця лісів і джерел, забороняючи вирубку дерев і полювання. Він став першим, хто намагався зберегти цю територію як природний заповідник — задовго до того, як це слово з’явилося у законах, а тому був дуже шанованим у місцевих мешканців.
З приходом радянської влади доля маєтку змінилася — графська родина була змушена покинути ці місця. Проте дух дому не згас: будівля пережила десятиліття, і нині продовжує жити в новій ролі — як осередок знань і дитячих мрій.
Проєкт «Тячівщина — соляний оберіг України» об’єднує такі місця, де минуле говорить до нас через природу, архітектуру та людські долі. Мисливський будинок Гірша — саме така локація. Це не просто гімназія в горах — це історичний і духовний маяк Малої Угольки, місце, де минуле й сучасність утворюють єдину лінію часу, де переплелися долі людей та природа, де серце старої графської садиби б’ється тепер вже в ритмі дитячих голосів.
Тут, у тиші лісів, турист відчуває, що Тячівщина — це більше, ніж край солі. Це край збережених традицій, благородної історії та чистоти — у всіх її сенсах, і кожен, хто відвідає Малу Угольку, зможе переконатися: сіль цієї землі — не лише у копальнях, а й у самій її душі.