“Церква як духовний оберіг соляної спадщини Тячівщини”У самому серці Тячівського району, серед тихих карпатських схилів, стоїть старовинна церква — мовчазний свідок століть і духовний орієнтир для поколінь мешканців краю.
Церква Святого Миколая («верхня», або «горішня») — дерев'яний храм, пам'ятка архітектури національного значення України та монументального живопису 15—18 ст. у селі Середнє Водяне Тячівського району (колись Рахівського району) Закарпатської області. Зруби вважаються найдавнішими в Україні.
Її історія нерозривно пов’язана з життям людей, для яких сіль була не просто багатством землі, а основою щоденної праці, ремесла й традицій. У той час, коли сіль вважалася «білим золотом», церква була місцем, де цінували працю шахтарів, молилися за добробут родин і дякували за щедрість землі.
Збудована у 1428 році, належить до найдавніших закарпатських храмів потиської групи. У 17 ст. добудовані зруби над опасанням усіх трьох частин споруди. Близько 1760 року проведено ремонт церкви і зведена каркасна вежа з шатровим верхом. Реставровано церкву у 1968 році.
У 2018 році церква визнана об’єктом культурної спадщини національного значення, який внесено до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Охоронний номер 70041.
Цікавою та незвичною особливістю храму є те, що двері розташовані на південному фасаді. У Карпатах це трапляється рідко, і дослідники пов’язують таке планування з прагненням громади використовувати сонячне тепло та світло — ті самі природні сили, які віками впливали на соляні джерела Тячівщини. Так двері стали своєрідним «сонячним порталом», що символічно поєднує храм із давніми природними ресурсами краю.
В інтер'єрі знаходяться позолочений різьблений іконостас (18 ст.) та настінні розписи, які є визначними творами народного малярства 17 ст. У наві розміщені композиції на сюжети «Страстей Господніх», у бабинці збереглися фрагменти «Страшного суду», постаті святих, серед яких вміщений портрет ктитора храму священика Никоря. Особливим монументалізмом вирізняється розташований на склепінні образ Пресвятої Богородиці «Знамення», написаний у традиціях народного декоративного мистецтва.
Храм є унікальною пам'яткою Закарпатської школи теслярської майстерності і разом з живописом належить до найдовершеніших творів в українському монументальному мистецтві.
Цьогоріч 21 вересня 2025 року після трьох місяців невтомної праці мешканців села Середнє Водяне, було завершено реставрацію даху цієї чудової пам'ятки національного значення Солотвинської громади. Завдяки спільним зусиллям жителів цього села, священнику Алб Юрію, який служить вже 23 роки, старості пані Шовак Олені та підтримці односельчан з-за кордону, здійснилась мрія багатьох.
Жителі цього прекрасного села вирішили не чекати майстрів, які мали приїхати з іншої країни, а взятися за справу самим. Зібрали команду і почали роботу. Жінки готували їжу, щоб процес йшов швидше, адже потрібно було закінчити до 21 вересня, храмового свята цієї маленької, але такої значущої для них церкви.
З Божою допомогою всі впоралися з поставленою метою і завершили реставрацію вчасно. Нехай цей спадок , який дістався від наших предків радує і майбутнє покоління.
Цей храм — не лише архітектурна перлина, а й важливий об'єкт туристичного маршруту «Тячівщина – соляний оберіг України». Він допомагає зрозуміти, що соляна історія краю — це не лише ремесло чи природний ресурс, а й духовно-культурний код місцевих громад. У поєднанні з соляними джерелами, давніми промислами і природними ландшафтами церква формує цілісну історію Тячівщини — землі, де традиції, віра та природні багатства переплелися в унікальний оберіг України.
За інформацією Влад Марії Василівни, члена робочої групи з питань підготовки та проведення конкурсу кращого туристичного логотипу Тячівщини, начальника відділу культури Солотвинської селищної ради.
Попередня публікація рубрики: https://tyachiv-rda.gov.ua/news/9254-rubrika-pro-unkalniy-tyachvskiy-rayon-zakarpatskoyi-oblast-u-ramkah-turistichnogo-proyektu-tyachvschina-solyaniy-oberg-ukrayini.html































