ОКРУГЛА: ЗАГУБЛЕНИЙ СВІТ «БІЛОГО ЗОЛОТА» ПІД КРУГЛИМИ ШАПКАМИ ГІР
Серед мальовничих хребтів Тячівщини, де гори мають дивовижні округлі вершини, подібні до велетенських шапок, причаїлося село з глибокою історією — Округла. Це місце не знайдеш у популярних туристичних путівниках, проте саме тут б’ється серце давнього соляного промислу, який колись годував королів і надихав алхіміків.
Спадщина Керикгедя: Сіль, що підкорила Європу
Давня назва села — Керикгедь — перекладається з угорської як «Кругла гора». Його історія почалася ще наприкінці XVII століття, коли перші поселенці-солекопи відкрили тут справжній скарб: пласти солі залягали настільки близько до поверхні, що їх можна було видобувати майже голіруч.
У ті часи сіль була дорожчою за золото. Легенди переповідають, що до столу угорських монархів везли два головні делікатеси з Мараморощини: соковиті яблука з Тячева та сіль з Округлої. Серед європейських алхіміків вона вважалася «чистою» та найкращою за складом, стаючи об’єктом захоплення та таємних експериментів.
Епоха імперій та «каторжні» шахти
Справжній промисловий розмах прийшов сюди за часів Австро-Угорщини. У другій половині XVIII століття тут запрацювали великі копальні:
- «Шахта Стефаника» (1773 р.)
- «Шахта Ференца» (1792 р.)
Життя в Керикгеді було суворим. Тут з’їжджалися досвідчені гірники, але також уряд засилав «неблагонадійних» — тих, хто повставав проти волі імператора. Саме в темних глибинах соляних шахт гартувався особливий дух місцевих жителів.
Цікаво, що тут ніколи не було кріпацтва — солекопи були вільними людьми, які підпорядковувалися безпосередньо солеруднику.
Таємниці замаскованих штолень
Коли у 1856 році видобуток офіційно припинили, шахти не просто покинули — їх овіяла завіса таємничості. Старожили кажуть, що входи до підземель були навмисно замасковані, щоб зберегти доступ до ресурсу для майбутніх поколінь.
Щоб не втратити джерело життя, селяни викопали унікальний 14-метровий колодязь, з якого вичерпували ропу — насичену соляну воду. Її виварювали на вогнищах, а отримані кристали розвозили по всій Мараморощині, обмінюючи на одяг та зерно. Сьогодні про ті часи нагадує лише тихе озерце — колись солоне, а нині замулене й опріснене, воно наче намагається приховати таємниці своїх надр.
Храм-фортеця та містичний орган
Головним свідком минулої величі Округлої є римо-католицька церква 1725 року. Це не просто храм, а справжня кам’яна цитадель у романському стилі.
- Стіни-велетні: Товстелезні кам’яні стіни та вікна, схожі на бійниці, натякають на те, що спочатку споруда могла бути укріпленим соляним складом;
- Художній химерний світ: Внутрішнє оздоблення вражає — поруч зі святими тут можна побачити фігури звичайних людей і навіть містичних демонів;
- Втрачена мелодія: Колись тут лунав старовинний орган, який нині перебуває на тривалій реставрації. Село чекає на його повернення, вірячи, що з першим звуком інструмента почнеться відродження і самої Округлої.
Оберіг людської гідності
Сьогодні Округла — це приклад неймовірної толерантності. Тут в одному ритмі б’ються серця українців, угорців та румунів. Попри вузькі сільські дороги та відсутність туристичного лоску, люди зуміли зберегти найголовніше — повагу одне до одного.
Проект «Тячівщина — соляний оберіг України» відкриває Округлу не просто як точку на карті, а як символ стійкості. Це край, де сіль розчинена в повітрі, в історії та в самих характерах людей.
За інформацією Едіти Петер, члена робочої групи з питань підготовки та проведення конкурсу кращого туристичного логотипу Тячівщини, начальника відділу культури, молоді та спорту Тячівської міської ради
#ТячівщинаСолянийОберігУкраїни 





