Іноді здається, що справжні дива треба шукати десь далеко — у далеких країнах, на островах чи біля океану. Але варто лише звернути з траси на Тячівщині — і перед вами відкриється місце, де природа, історія та людина створили унікальний куточок, який називають українським аналогом Мертвого моря. Це — Солотвинські солоні озера — справжня перлина Тячівщини, природний скарб, що вражає красою та цілющою силою.
СОЛОТВИНСЬКІ ОЗЕРА: КОЛИ ЗЕМЛЯ ТВОРИТЬ ЛЕГЕНДУ
Солотвино — це не просто курорт. Це місце, де геологія звучить як захоплива пригодницька історія. Мільйони років тому тут плескалося давнє море. У міоценову епоху воно відступило, залишивши після себе величезні соляні поклади, які згодом стали одним із найцінніших природних ресурсів краю.
Але справжнє диво почалося вже у ХХ столітті. Саме людська діяльність — видобуток солі — спричинила утворення карстових проваль, які з часом заповнилися водою. Так народилися озера, що сьогодні приваблюють туристів з усієї України та Європи.
Найглибше з них сягає 8 метрів, а його вода має унікальну здатність саморегулюватися: завдяки підземним джерелам концентрація солі підтримується стабільною, ніби сама природа подбала про «лікувальну формулу».
Озеро Кунігунда — серце солотвинського дива
Найвідомішим серед солоних озер є Кунігунда (Кунікунда) — найбільше й найпопулярніше. Воно розташоване на західній околиці Солотвина і вважається справжнім феноменом, адже за рівнем мінералізації його часто порівнюють із Мертвим морем.
Цікаво, що озеро має антропогенне походження: воно утворилося у 1902 році, коли нововідкрита соляна копальня «Кунігунда» просіла на 20 метрів, і карстова западина швидко наповнилася водою.
Сьогодні озеро має неправильну форму та навіть острів посередині, що робить його ще більш загадковим і мальовничим.
Вода, що тримає людину, як човен
Одне з найулюбленіших вражень туристів — відчуття, коли вода буквально піднімає тіло на поверхню.
Концентрація солей у Кунігунді становить 146–150‰, а також тут підвищений вміст іонів брому. Це означає, що у воді можна спокійно лежати, розслабившись, і навіть… читати книжку.
Кажуть, деякі відпочивальники настільки розслабляються, що можуть навіть задрімати просто на воді.
Температура води теж вражає: протягом року вона не опускається нижче +17°C, а влітку тримається на рівні +25–27°C. Вода має характерний болотно-зелений відтінок, який лише підкреслює її природне походження та насиченість мінералами.
Береги й дно вкриті лікувальною гряззю аспідно-чорного кольору — ще один дар природи, який перетворює озеро на справжній природний санаторій.
Сила солі та грязей: природна терапія Тячівщини
Озеро містить лікувальну ропу та сульфідні грязі, які, за спостереженнями й практикою, позитивно впливають на організм. Їх застосовують при:
- захворюваннях серцево-судинної системи;
- наслідках флебітів і тромбофлебіту;
- проблемах опорно-рухового апарату;
- захворюваннях нервової системи;
- урологічних недугах;
- псоріазі;
- захворюваннях легеневої системи.
Туристи приїжджають сюди не просто відпочити — вони приїжджають «перезавантажитися», відчути силу солі, яка знімає втому, заспокоює нерви і дарує легкість у тілі.
А щоб посилити лікувальний ефект, місцеві фахівці радять поєднувати купання у солоній воді з відвідуванням соляних кімнат, які облаштовані на багатьох базах відпочинку.
Озера, що світяться смарагдом
Коли сонце торкається водної поверхні, Солотвинські озера перетворюються на живу палітру кольорів. Вони переливаються від смарагдового до глибокого синього, створюючи враження, ніби перед вами не озеро, а дорогоцінний камінь, захований серед Карпат.
Навколо озер розташовані десятки туристичних баз. І це вже справжня туристична інфраструктура: понад 120 баз відпочинку, багато з яких мають басейни, наповнені тією ж солоною водою.
Активний відпочинок: не лише купання
Солотвино — це не тільки вода й грязі. Тут активно розвиваються:
- вело-тури;
- піші маршрути до румунського кордону;
- екскурсії та прогулянки природними локаціями;
- вечірні тури на оглядові вершини.
А для тих, хто хоче побачити Солотвино у всій красі, існує місце, яке стає справжньою туристичною «родзинкою».
Гора Магура — панорама, яку не забути
Найкращий захід сонця у Солотвині — це не біля води. Найкращий захід сонця — з гори Магура.
Вона розташована неподалік траси, і сюди зручно піднятися навіть автомобілем. А далі — відкривається неймовірний краєвид: видно все Солотвино, навколишні гори і навіть Румунію.
Це те місце, де хочеться мовчати. Бо слова не завжди здатні передати велич Карпатського горизонту.
Легенда, що живе у солі: історія Кунігунди
Але Солотвино — це не лише геологія й туризм. Це ще й легенда, яка передається з покоління в покоління.
За переказами, після монголо-татарської навали Кунігунда — дружина польського князя Болеслава і донька угорського короля Бели IV — подорожувала землями Марамуреша, які їй подарував батько. Вражена красою соляних копалень, вона нібито кинула у шахту свій перстень — на щастя.
Минув час. І через кілька років робітники, відкриваючи нову соляну породу, знайшли той самий перстень. Саме тому шахту назвали «Кунігунда», а згодом і озеро отримало цю назву.
Шахтарі Солотвина й донині шанують Кунігунду як покровительку. А у 1999 році церква оголосила її святою.
Це історія, що додає озеру особливого змісту: воно стало не лише природним явищем, а частиною духовної та культурної пам’яті краю.
Тячівщина — соляний оберіг України
Солотвинські озера — це місце, де людина може оздоровитися, відпочити, відчути силу землі й торкнутися легенди. Тут поєднуються давнє море, шахтарська праця, природна терапія і карпатська краса. І коли стоїш на березі Кунігунди, де вода тримає тебе, немов у невагомості, розумієш: сіль тут — не просто мінерал. Це справжній оберіг Тячівщини.
Солотвино — це місце, яке варто побачити хоча б раз. А побачивши — захочеться повернутися знову.
За інформацією Влад Марії Василівни, члена робочої групи з питань підготовки та проведення конкурсу кращого туристичного логотипу Тячівщини, начальника відділу культури Солотвинської селищної ради.
#ТячівщинаСолянийОберігУкраїни 







