Рубрика: Про унікальний Тячівський район Закарпатської області (у рамках туристичного проєкту «Тячівщина - соляний оберіг України») » Тячівська районна державна адміністрація

Тячівська районна державна адміністрація

Офіційний веб-сайт Тячівської районної державної адміністрації

Рубрика: Про унікальний Тячівський район Закарпатської області (у рамках туристичного проєкту «Тячівщина - соляний оберіг України»)

2026-03-10 09:18:53

ДЕРЕВ’ЯНІ СВЯТИНІ ТЯЧІВЩИНИ: ІСТОРІЇ, ЩО ПЕРЕЖИЛИ СТОЛІТТЯ

ТЯЧІВЩИНА — це край, де гори зберігають не лише природну красу, а й унікальні сторінки історії. Серед смерекових лісів і гірських долин тут стоять святині, які мовчки розповідають про долі людей, віру поколінь та дивовижну силу духу.

У рамках туристичного проєкту «Тячівщина – соляний оберіг України» відкриваємо ще одну неповторну грань нашого краю — найдавніші дерев’яні церкви, що стали справжніми історичними перлинами Карпат.

РУСЬКА МОКРА – храм, що постав всупереч заборонам

У самому серці Усть-Чорнянської громади, серед гірських пейзажів, стоїть Церква Вознесіння Господнього. Її історія — це приклад непохитної віри людей.

Ще у 1928 році місцева громада почала будувати дерев’яну церкву Успіння. Однак історичні бурі не дали завершити будівництво — радянська влада у 1953 році зняла споруду з обліку та розібрала її.

Але віру знищити неможливо. Коли стара дерев’яна греко-католицька церква згоріла у 1971 році, місцеві майстри Михайло Іванишин та Іван Менджул у 1972 році власними руками звели новий дерев’яний храм.

Це був майже нечуваний крок для того часу. Комуністична влада змушена була погодитися на існування молитовного будинку, щоправда заборонила споруджувати вежу. Та справжні символи віри не можна зупинити — вежа з’явилася тут у 1989 році.

Сьогодні храм стоїть як мовчазний свідок боротьби людей за свою духовність.

НІМЕЦЬКА МОКРА – унікальна спадщина австрійських колоністів

Ще більш дивовижну історію зберігає село Німецька Мокра. Саме тут знаходиться єдина збережена дерев’яна церква німецьких колоністів на всьому Закарпатті — Церква святого Іоана Непомуцького.

Село заснували переселенці з Верхньої Австрії у 1775 році. Уже наприкінці 1770-х років вони збудували тут римо-католицький костел — витончений дерев’яний храм, що поєднав карпатські традиції з європейською архітектурою.

На його вежі колись висіли три дзвони. Найбільший у 1917 році забрали для переплавки на зброю під час війни. Після війни громада придбала новий дзвін і навіть звела для нього окрему дзвіницю.

Доля німецьких колоністів склалася трагічно. У 1944 році їх евакуювали до Німеччини, а вже через рік багатьох депортували до Сибіру. З часом частина людей повернулася, але в 1980-х більшість назавжди виїхала до Австрії та Німеччини.

Попри ці драматичні події, церква дивом вціліла. У 1989 році її відреставрували, а пізніше сюди привезли нову дерев’яну дзвіницю, виготовлену учнями ремісничого училища у Верхній Австрії.

Сьогодні храм належить греко-католицькій громаді, але зберігає свою давню посвяту — святому Іоану Непомуцькому.

БРУСТУРИ – легенда про церкву під полониною

Не менш цікавою є історія села Брустури. Ще наприкінці XVIII століття тут стояла дерев’яна церква святого Михаїла. Її архітектура була незвичною для долини Тересви — із низькою вежею та особливими формами зрубів. Вважається, що до будівництва були причетні майстри-німці з австрійських міст Ішль та Ґмунден.

Місце для храму, за легендою, вибрали не випадково. Колись під полониною Сопониця жив пастух із отарою овець. Він збудував там колибу, але страшний зсув засипав її. Люди сприйняли це як знак і спорудили на тому місці церкву.

У 1930-х роках дерев’яна споруда почала руйнуватися, тому громада вирішила збудувати новий мурований храм. Для цього навіть продали церковний ліс за величезну суму — 400 тисяч корон.

Будівництво розпочалося у 1937 році. Люди працювали безкоштовно, допомагала і лісова управа, а будівельні матеріали безкоштовно перевозили вузькоколійкою.

7 липня 1940 року новий храм був освячений. Він і сьогодні вражає величною архітектурою: дві базиліки перехрещуються під великою сферичною банею, а висока дзвіниця здіймається над входом до святині.

Тячівщина — край, де історія оживає. Ці храми — не просто архітектурні пам’ятки. Це живі свідки історії Карпат: віри, трагедій, легенд і перемог людського духу.

Подорожуючи Тячівщиною, можна відчути, як серед гір оживають сторінки минулого, а старі дерев’яні святині розповідають історії, що тривають уже понад два століття.

Саме тому Тячівщина — це не лише мальовничі пейзажі, а й справжній культурний скарб Закарпаття, який варто побачити на власні очі. Відкривайте для себе наш край у межах туристичного проєкту «Тячівщина – соляний оберіг України» — і переконайтеся, що тут кожне село зберігає свою дивовижну історію.

За інформацією Чол Наталії Михайлівни, члена робочої групи з питань підготовки та проведення конкурсу кращого туристичного логотипу Тячівщини, начальника відділу культури і туризму Усть-Чорнянської селищної ради.

#ТячівщинаСолянийОберігУкраїни

Попередня публікація рубрики: https://tyachiv-rda.gov.ua/news/9606-rubrika-pro-unkalniy-tyachvskiy-rayon-zakarpatskoyi-oblast-u-ramkah-turistichnogo-proyektu-tyachvschina-solyaniy-oberg-ukrayini.html