Відомий закарпатський поет Андрій Любка написав, що "Україна – це велике Закарпаття, а Закарпаття – це Україна в мініатюрі". І з ним не  можна не погодитись. 

---

Так, Закарпаття є частиною нашої, такої багатогранної і неперевершеної України - зі своїми звичаями й традиціями, діалектами та ментальністю. 
Однак це аж ніяк не перешкоджає нам бути, а навпаки робить нас особливими,  в дружній українській родині.  
І хоч Закарпаття за час становлення перебувало у підпорядкуванні багатьох держав, найкраще почувається зараз, в лоні рідної неньки - України. 
Про це з впевненістю може сказати кожен свідомий закарпатець, який розуміє такі поняття як воля, нація, батьківщина.
Запитаймо будь - кого із старожилів, а в нашому краї ще є чимало людей, які жили при "чехах", "мадярах" та "руських" , коли їм було ліпше, вони відповідять - тепер!  
Бо тепер усе  своє, рідне. 
Про прагнення закарпатців бути у складі вільної України маємо підтвердження в історичних джерелах та їх участі в національно - визвольних рухах.
І вони є  прикладом героїчного патріотизму та жертовності наших краян у боротьбі за українську державу.   
Найяскравішою  подією, яка відіграла важливу роль в історії краю та стала символом національних прагнень, є Карпатська Україна.
Ще у 1939 році Закарпаття заявило на весь світ, що  хоче жити в самостійній Україні. 
І хоч Карпатська Україна як держава проіснувала недовго, проте підтвердила, що Закарпаття є українською землею, а жителі краю – невід’ємною частиною великої української нації. 
І вже інша важлива  подія, 30 - ти річчя якої святкуватимемо 24 серпня,  остаточно закріпила  Закарпаття у складі незалежної України.  
Чому про це важливо говорити сьогодні? 
Щоб ті, хто марить про автономію, або ж якусь там федералізацію, провокує в краї сепаратистські настрої, пам'ятали,  що закарпатці вже зробили свій історичний вибір. 
І цей вибір - соборна Україна!
Тож з Днем Незалежності тебе,  наша рідна! 
Любов Немеш, журналіст