Рубрика: Про унікальний Тячівський район Закарпатської області (у рамках туристичного проєкту Тячівщина - соляний оберіг України » Тячівська районна державна адміністрація

Тячівська районна державна адміністрація

Офіційний веб-сайт Тячівської районної державної адміністрації

Рубрика: Про унікальний Тячівський район Закарпатської області (у рамках туристичного проєкту "Тячівщина - соляний оберіг України"

2025-11-11 10:13:46

Дуже гарна стаття Михайла Марковича — краєзнавця, популяризатора історії та дослідника старих фотографій Карпатського регіону — опублікована 21 лютого 2021 року на сайті Uzhgorod.net.ua під назвою «Сіль і піт, або Як добували “біле золото” в Закарпатті століття тому».

Сіль і піт, або Як добували «біле золото» в Закарпатті століття тому (ФОТО)

Старі світлини, яким майже 100 років, дають нам змогу не тільки досліджувати та споглядати життя, а з ним і побут, традиції та ремесла минулих поколінь. У комплексі з текстом, вони створюють справжню «атмосферу присутності», майже машину часу, яка перенесе нас в конкретний час і місце, щоб ненадовго відчути історичність події, чи важливість моменту, обраного фотографом.

Цього разу пропоную заглибитися в прямому і переносному значенні під землю – в соляні шахти, що колись функціонували в Закарпатті, а сьогодні вже покриваються білим, як сіль, порохом забуття. Згадують про них, коли велетенські провалля в Солотвині вчергове норовлять затягнути в себе будинки місцевих мешканців.

Двоє чоловіків стоять біля входу в соляну шахту в Солотвині. 1919 рік. Фото Jiri Kral. gettyimages.com

В підземеллях солотвинських шахт в часи Підкарпатської Русі (ФОТО)

В підземеллях солотвинських шахт. Фото з альбому “Svobodná Podkarpatská Rus” 1921 року

Із 1 липня 1920 року, за погодженням із румунським урядом, Чехословаччина взяла під своє керівництво солотвинські соляні копальні Підкарпатської Русі, які були єдиним місцем у довоєнній республіці, де сіль видобували в шахтах. Поклади солі, які принесли славу цьому регіону, містили, за різними джерелами, до 120 млн тонн. Сіль характеризували як білу, кристалічну, дрібнозернисту, від сірої до безбарвної, траплялася й синя та волокниста сіль, але було це великою рідкістю. На початку функціонування шахт, у 19 столітті, сіль вивозили на підводах конями, за часів Чехословаччини цей процес вже діяв механізовано.

Шахта «Франтішек» у Солотвині, 1928 рік (ФОТО)

Перевезення солі в підземеллях солотвинських шахт, кінець 30-х років (ФОТО)

У соляній шахті в Солотвині, 1932 рік. Фото з журналу «Letem Svetem» (ФОТО)

На початку 20-х років минулого століття репортери-журналісти, які спускалися в шахти, описували їх, як великі зали, шириною 30-40 метрів і висотою до 90 метрів. Більш і ширини досягалися за рахунок формування соляних стовпів між просторами і таким чином утворювалися ряди колон у кілька рядів. Транспортування солі в клітки, якими вона підіймалася наверх, відбувалося за допомогою невеликих залізних візків на рейках. У середньому щодня підіймали 35 візків солі, майже повністю чистої, оскільки домішки становили лише 0,3%.

Сіль готують до підйому з шахти в Солотвині (ФОТО)

На шахті в Солотвині. Листівка часів Підкарпатської Русі, 1927 рік (ФОТО)

Фасування меленої солі в мішки. Фото з журналу «Pestry tyden» за 1927 рік

Соляні пласт и підривали за допомогою динаміту, проте підривні закладки мали невелику потужність. Відтак шахтарі вбивали металеві клинки в отвори, які утворилися внаслідок вибуху, таким чином відшаровуючи пласти з сіллю.

Далі пласти піднімалися на поверхню в цехи з дробарками та шліфувальними машинами, які відокремлювали сіль від інших домішків. Тут же виготовляли харчову сіль високої якості та кормову сіль для худоби нижчої якості.

Шахта «Франтішек» у Солотвині, 1936 рік (ФОТО)

У підземеллях шахти «Франтішек» (ФОТО)

Постачання копалин на той час було державною монополією, а торгівлею сіллю управляло Міністерство фінансів через відділ продажу, створений на шахтах, який керувався з Головного фінансового управління в Ужгороді. У період до Другої світової війни, станом на 1936 рік, на глибині близько 135 метрів видобували сіль лише дві копальні – «Людвік» та «Франтішек». Видобуток солі в ті часи сягав від 143 до 187 тис тонн на рік. Всього на шахтах було задіяно 900 робітників та 75 посадових осіб.

У підземеллях шахти «Франтішек» (ФОТО)

Дуже популярними як серед місцевого населення, так і серед туристів, були соляні ванни, які функціонували в регіоні неподалік шахт. Вода в них містила від 26 до 30% солі, тож із великим успіхом, купаючись у ній, люди лікували ревматизм, ішіас, захворювання кісток тощо.

Шахта «Франтішек» у Солотвині (ФОТО)

У підземеллях шахти «Франтішек» (ФОТО)

Спочатку населення Солотвина будувало житлові будинки на землі неподалік шахт, над родовищем солі. Але після затоплення шахти Куніґунда, ще на початку 1900-х років, будинкам над родовищами все більше почав загрожувати рух ґрунту. Тому в чехословацький період у рамках реалізації Закону про поселення за рахунок держави будівлі поступово перенесли на землі поза родовищем солі. У новій частині міста за державний кошт побудували лікарні, школу, церкву, кладовище та поселення, обладнане водопроводом, каналізацією та електричним освітленням, але це вже зовсім інша історія.

Михайло Маркович, спеціально для Uzhgorod.net .ua

У матеріалі використано дані з журналу «Pestry tyden» за 1927 рік, «Letem svetem» за 1932 рік, книги Владімір а Куштека «Чехословацький світ в Карпатах», 2018 рік та фото-листівки з інтернет-аукціонів з відкритих джерел.